Леонід Топал,
член Кваліфікаційної палати КДКА Київської області
Так або інакше за певних обставин життя ми майже кожного дня стаємо учасниками дорожнього руху, тобто беремо безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішоходи, водії, пасажири, і саме про це чітко виписано у Правилах дорожнього руху України (надалі Правила). Оскільки ми ведемо розмову про дорожній рух, то його учасники при недотримання Правил дорожнього стають учасниками дорожньо-транспортної пригоди (у подальшому ДТП), а у більш кращому статусі — його свідками.
Тема цієї публікації, яку я зачепив, була і залишається актуальною та проблематичною щодо визначення винуватості останнього при попутному зіткненні. І так, постає питання: а чи завжди винний останній? У суспільстві склалася доволі стійка думка про те, що при попутному зіткненні завжди винний водій, який рухався останнім. Та чи завжди така точка зору вважається правильною?
При складанні адміністративного протоколу працівники поліції, як правило, приходять до думки, що винен водій, який рухався позаду, і характерно те, що таке догматичне ставлення сформувалося протягом десятиліть. Більш того, не дивлячись на неодноразові та неоднозначні такі ситуації, водій останнього автомобіля визнає свою вину.
Уявімо попутне зіткнення, наприклад, ста і більше автомобілів на автомагістралі. Такі попутні «ланцюгові» зіткнення достатньо актуальні в Європі на автобанах, і чисельність автомобілів іноді перевищує більше ста одиниць. З технічної точки зору зрозуміло, що енергії останнього автомобіля недостатньо, для того щоб штовхнути попередніх двадцять авто. І тому початок ДТП необхідно встановлювати на початку цього ланцюга, який в свою чергу не бажають досліджувати працівники поліції.
У даному випадку важлива послідовність дослідження обставин ДТП, тобто виникає питання: який учасник ДТП винний? Другий, третій, четвертий? А можливо перший?
А якщо перший автомобіль, при перестроюванні, тобто при зміні смуги руху, не витримав безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухається позаду (на водійському слензі «підрізав»), то у заднього транспортного засобу практично не залишається шансів уникнути попутного зіткнення.
У простій комбінації з трьох автомобілів при попутному зіткненні також може бути різний порядок контактування: на початку перший і другий, а потім їх наздоганяє третій; або класичний варіант, коли третій (останній) збирає розташованих попереду другого та першого.
Слід зазначити те, що при розрахунку безпечної дистанції між транспортними засобами приймається, що автомобіль-лідер (передній автомобіль) буде гальмувати за допомогою своєї гальмівної системи, а не зупиниться у результаті зіткнення.
Таким чином, в наведеній вище ситуації, навіть рухаючись на безпечній дистанції, третій автомобіль не зможе уникнути зіткнення, якщо другий транспортний засіб різко зупиниться унаслідок контакту з першим автомобілем.
Наведені вище лише деякі приклади вже кажуть про те, що попутне зіткнення — складна, і, як правило, неоднозначна дорожня ситуація.
Для об’єктивного дослідження такої ситуації необхідно провести ретельний аналіз слідової інформації на місці ДТП та пошкодження транспортних засобів.
Тому якщо реальні обставини ДТП суперечать утвореному стереотипу оцінки попутного зіткнення, то для встановлення дійсного порядку зіткнення автомобілів необхідно залучення кваліфікованого спеціаліста з транспортної трасології.
Автотехнічна експертиза — доволі молода наука, якій всього приблизно 60 років. Дані види досліджень виникли на грунті швидкого зростання інтенсивності автомобільного руху, і це в свою чергу призвело до різкого збільшення конфліктних ситуацій на дорозі й необхідності їх дослідження.
За час свого існування автотехнічна експертиза в залежності від поставлених задач розділилась на декілька підрозділів:
- дослідження технічного стану транспортних засобів;
- дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод;
- транспортно-трасологічні дослідження;
- дослідження деталей транспортних засобів.
До речі, згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (в редакції наказу МЮ №1420/5 від 26.04.2017) п.2.3., експерту забороняється:
- вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта і з’ясування питань права;
- надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.
Проте, практика показує, що наші колеги-адвокати, і не тільки адвокати, ставлять експерту питання, які явно виходять за межі його спеціальних знань і з’ясування питань права. А тому, з огляду на таке, я б рекомендував колегам, перед тим як визначатись з питаннями щодо експертного дослідження, необхідно було б на початку отримати від експерта певні консультації, здійснити експрес-аналіз обставин ДТП з урахування тих вихідних даних, які є на період звернення до експерта.
Як, приклад, ми розглянемо підрозділ автотехнічної експертизи, тобто транспортно-трасологічні дослідження.
При аналізі механізму ДТП дуже часто виникає необхідність досліджувати питання, для вирішення яких необхідні спеціальні знання у галузі транспортної трасології.
Транспортна трасологія — підрозділ трасології, в якому вивчаються закономірності відображення у слідах інформації про подію ДТП і його учасниках, способи виявлення слідів на транспортних засобах, а також прийоми вилучення, фіксації дослідження відображеної в ній інформації.
Слід — матеріальне відображення, що має зміст інформації про морфологію і функціональні властивості учасників ДТП і про механізм такої події.
Щоб зрозуміти глибину такого дослідження, слід перейти до завдань транспортно-трасологічного дослідження.
Згідно з Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки і призначення судових експертиз, головними завданнями транспортно-трасологічної експертизи є:
- ідентифікація по слідам, залишеним транспортним засобом (надалі ТЗ), визначення його екземпляра або встановлення його типу, моделі;
- визначення взаємного розташування ТЗ в момент його контактування;
- визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода, встановлення механізму виникнення слідів);
- розташування ТЗ відносно проїзної частни на момент контактування;
Призначаючи транспортно-трасологічну експертизу, приверну увагу до деяких аспектів її призначення.
Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. А тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно тільки тоді, коли є можливість надати експерту об’єкти, які знаходилися у контакті, або матеріали провадження в яких зафіксовані сліди.
- Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (в редакції наказу МЮ №1420/5 від 26.04.2017) п.5, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об’єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
- {Пункт 3.5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
У подальшому також хотів би привернути увагу на головні питання транспортно-трасологічного дослідження. Вернемося безпосередньо до транспортної трасології. Орієнтовний перелік цих питань, згідно з Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, звучить так:
- Чи залишені дані сліди (вказуються, які саме і на чому) ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями і т.п.) даного ТЗ;
- Який механізм контактування ТЗ?
- Чи залишені сліди певними частинами даного ТЗ, які виступають?
- До якого типу (марка моделі) належить ТЗ, яким залишені дані сліди?
- Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зіткнення?
- Яким було взаємне розташування транспортних засобів і перешкоди (пішохода) під час наїзду на останню (останнього)? Який механізм контактування пішохода і ТЗ? Хто з осіб, які знаходилися у ТЗ під час ДТП (зазначаються прізвища, імена, по батькові), знаходилися за кермом? Звертаю увагу, що для вирішення наведених вище питань призначається комплексна судово-медична експертиза, транспортно-трасологічна експертиза.
- Яке з транспортних засобів під час їх зіткнення стояло, а яке рухалося?
- На якому місці дороги відбулося зіткнення транспортного засобу (наїзд на пішохода)?
- Який механізм виникнення слідів (удар, ковзання і т.п.)?
- У якому напрямку відносно слідосприймаючої поверхні рухався ТЗ?
Для вирішення наведених питань експерту надаються власне слідовідображуючі об’єкти (шини, деталі, які виступають і т.п) або експериментальні зліпки цих об’єктів (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишилися сліди вказаних об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки, фото-, відеоматеріали) цих слідів, а також протоколи огляду місця події зі всіма додатками до нього.
У разі якщо сліди ТЗ на одязі (взутті) потерпілого, надається також акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі.
Що стосується можливості транспортно-трасологічного дослідження, то слід зазначити, що будь-яке дослідження обставин ДТП спирається на аналіз інформації, зафіксованої на місці пригоди. Сліди об’єктивно відображають реальний механізм події (зіткненні ТЗ, наїзд на перешкоду і т.п.), тому від повноти і якості даного дослідження напряму залежить об’єктивність подальшого розслідування ДТП.
Слідова інформація фіксується в протоколах огляду місця події і схемах до нього, допомагають дані з камер зовнішнього відеоспостереження, автореєстратори, фото-, відеозйомка.
Як показує практика, часто при складанні вказаних документів частина слідової інформації просто залишається непомітною. Причинами даної «неуважності» можуть бути як малопомітність слідів, так і втомлений стан працівників поліції, зміна погодних умов тощо.
При цьому учасникам події ніхто не забороняє вказувати працівникам поліції на сліди, які з тієї або іншої причині не були помічені. Однак емоційний стан учасників події часто заважає їм конструктивно співпрацювати з працівниками поліції при складанні схеми ДТП.
Адже неуважність до слідів на місці пригоди випливає потім у неможливість довести свою позицію у суді.
Тепер розглянемо деякі моменти дослідження на ТЗ, що також має велике значення при попутному зіткненні. Кількість і характер слідів на автомобілях залежить від багатьох факторів, наприклад, від швидкості руху ТЗ, їх маси, куту зіткнення тощо.
При взаємному дотику двох автомобілів або транспортного засобу з іншим об’єктом з’являються сліди контактної взаємодії (від нашарування – нашарування лакофарбового покриття, пошкодження скляних і пластмасових деталей, деформація, пошкодження металевих деталей тощо). При цьому відбуваються зміни як зовнішніх, так і внутрішніх частин ТЗ.
Труднощі виникають, коли у ДТП брали участь декілька автомобілів. В даному випадку із-за багатьох контактів однією частиною автомобіля, первинні сліди заминаються наступними деформаціями.
Слід розуміти, що транспортні засоби в процесі події можуть рухатися прямо поступово, можуть рухатися з обертом, можуть різко змінювати напрямок руху (після удару), можуть певні ділянки перелітати, можуть переміщуватися в процесі перевертання і т.п.
Тому слідова інформація на транспортних засобах повинна розглядатися тільки в контексті слідової інформації на дорозі, тільки інтерпретація всіх слідів в комплексі може допомогти з’ясувати об’єктивний механізм події.
Підводячи підсумок викладеного, вважаю за доцільне дати декілька рекомендацій учасникам події, звичайно, якщо за певних обставин життя вже так сталося:
- Після події Вам необхідно заспокоїтися для подальших конструктивних дій.
- Огляньте місце події по ходу руху автомобілів під різними ракурсами.
- Зверніть увагу на сліди шин, подряпини від жорстких предметів, осипання скла, грунту, витікання рідини тощо.
- Необхідно вжити заходів щодо встановлення на місці можливих свідків пригоди, запишіть їх контактні дані.
- Сфотографуйте місце події зі всіх боків (загальні знімки) для розуміння загального розташування автомобілів і слідів відносно елементів дороги. Потім зробіть більш крупні (вузлові знімки), якими прив’яжете виявлені сліди до найближчих предметів. Далі зробіть крупні знімки (детальні знімки) вказаних слідів, щоб показати їх фактуру.
- Ретельно сфотографуйте всі пошкоджені автомобілі, а не тільки пошкодження свого транспортного засобу. Спочатку загальні знімки з чотирьох сторін, потім вузлові знімки пошкоджених елементів, а далі крупні знімки самих пошкоджень.
- При складанні схеми уважно дивіться, що вказують в схемі працівники поліції, активно беріть участь у замірах.
- Обговорюйте «непомічені» сліди і розміри з працівниками поліції на місці пригоди.
- При підписанні протоколу огляду місця події і схеми події уважно вивчіть ці документи, і якщо Ви з чимось не погоджуєтеся, зазначте в цьому протоколі певні свої зауваження, поправки тощо. Сфотографуйте протокол огляду і схему місця події. І не поспішайте давати письмові пояснення працівникам поліції на місці події.
Сподіваюся, що мої роздуми та практичні поради стануть у пригоді не тільки адвокатам, а й широкому колу громадськості.
Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.
Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.
