Ірина Мамонтова,
суддя у відставці,
член Вищої ради правосуддя у 2015-2019 роках
Верховний Суд, органи суддівського самоврядування та врядування, деякі інші особи висловлюють заперечення з приводу внесення змін до законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» (законопроект №1008). Також висловлюється думка, що внесенням змін до пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» запроваджується процедура початку дисциплінарного провадження стосовно судді на підставі анонімного звернення.
Оскільки я звикла довіряти тільки особисто перевіреній інформації, маючи при цьому суддівській стаж більше 20 років та досвід роботи у Вищій раді правосуддя, вирішила особисто розібратись у цьому питанні.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді, порядок звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді (у тому числі і зміст скарги), види дисциплінарних стягнень визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 106-107, 109).
Порядок здійснення дисциплінарних проваджень регулюється Законом України «Про Вищу раду правосуддя» (статті 42-50).
Дійсно, Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ (законопроект №1008) внесено зміни у статтю 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме у пункті 1 частини першої виключено слова «або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника».
Вказані зміни і стали підґрунтям для формування думки щодо можливості початку дисциплінарного провадження на підставі «анонімок».
Що ж насправді повинно відбуватись у зв’язку із внесеними змінами?
Пунктом 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначений перелік підстав для залишення дисциплінарної скарги без розгляду та її повернення.
Редакція пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (до внесених змін) передбачала залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, «якщо вона подана з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про судоустрій і статус суддів"», або «не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника». Після внесених змін у цьому пункті залишилась підстава для повернення скарги — «якщо вона подана з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про судоустрій і статус суддів"».
Як вже зазначалось вище, порядок звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді визначений статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій, зокрема, вказано, що скарга подається у письмовій формі, підписується скаржником із зазначенням дати її підписання та повинна містити прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження. В цій частині редакція статті 107 не змінилась.
Тобто, незважаючи на те, що законодавець виключив із закону як окрему підставу для повернення скарги відсутність у ній прізвища, імені, по батькові скаржника та його підпису, така скарга підлягає залишенню без розгляду та поверненню, оскільки подана з порушенням порядку.
Крім того, незмінною залишається норма закону (частина шоста статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), якою прямо заборонено порушувати дисциплінарну справу стосовно судді за анонімними заявами та повідомленнями.
Моя думка: Вища рада правосуддя не може розглядати анонімні звернення (скарги).
Водночас виникає логічне питання: якщо нічого не змінюється, навіщо тоді законодавець вніс ці зміни?
На жаль, відповіді на це питання мною не знайдено у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», тому я вирішила знайти її самостійно.
Вища рада правосуддя є органом державної влади. Організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя та її органів здійснює секретаріат.
Єдині вимоги щодо роботи з документами в державних органах встановлені Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін’юсту України від 18.06.2015 року №1000/5.
Ці Правила є чинним нормативно-правовим актом, обов’язковим для виконання всіма установами.
Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу III Правил №1000/5, у разі виявлення помилок в оформленні документа, що унеможливлює його виконання (у тому числі відсутність підпису), документ не реєструється і відправникові надсилається письмовий запит або йому повідомляється про це телефоном. При цьому на документі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати запиту (розмови телефоном), посади та прізвища особи, якій зроблено запит, підпису, розшифрування підпису особи, яка здійснила запит.
Якщо діяти відповідно до вимог цього пункту, то будь-яке звернення, яке надійшло на адресу Вищої ради правосуддя та на якому відсутній підпис автора, відповідними працівниками секретаріату Вищої ради правосуддя не повинне взагалі реєструватись та передавитись членам Вищої ради правосуддя як дисциплінарна скарга.
Може, з цього і виходив законодавець, ухвалюючи зміни у пункт 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»?
