Артем Щербіна,
суддя Орджонікідзевського
районного суду міста Маріуполя Донецької області
Частина 1 статті 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 3 статті 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На практиці, під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, зокрема злочинів, пов’язаних з ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) /ст. 212 КК України/, сторона обвинувачення для підтвердження існування обґрунтованої підозри вчинення злочину нерідко звертається за допомогою до спеціалістів, які проводять дослідження та надають необхідні висновки.
В подальшому ці висновки активно використовуються органами досудового розслідування для обґрунтування необхідності застосування певних заходів забезпечення кримінального провадження (тимчасовий доступ до речей і документів, арешт майна) або проведення слідчих дій, зокрема обшуку. Обґрунтовуючи можливість використання висновку спеціаліста в якості належного доказу, сторона обвинувачення часто посилається на висновок як на документ, що представляє собою результат діяльності особи, яка володіє спеціальними знаннями і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань.
Давайте спробуємо розібратися, яке доказове значення мають такі висновки для з’ясування обставин під час кримінального провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 КПК України, спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Частина 2 цієї статті передбачає, що спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.
При цьому, чинна редакція ч. 4 ст. 71 КПК України не передбачає серед прав, які має спеціаліст під час кримінального провадження, право на складання висновку або звіту.
Прихильники активного використання висновків спеціалістів у якості доказів у цій ситуації можуть заперечити, але ж чинний КПК України й не забороняє складання таких висновків або звітів. До того ж, висновок є документом, який в силу положень ст. 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів.
Але виходячи з функціонального тлумачення статті 71 КПК України, така позиція не узгоджується з положеннями чинного Кримінального процесуального кодексу України.
По-перше, ч. 1 ст. 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Це що стосується відсутності прямої заборони на складання висновку або звіту.
По-друге, учасником кримінального провадження, якому КПК України надає право на складання висновку, є експерт.
Так, відповідно до статті 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
При цьому, системний аналіз статей 69 (експерт), 70 (відповідальність експерта), 71 (спеціаліст), 72 (відповідальність спеціаліста), ч.ч. 6-7 ст. 95 (показання, які ґрунтуються на спеціальних знаннях), ч. 4 ст. 99 (дублікат документа), статей 101 (висновок експерта), 105 (додатки до протоколів), ч. 8 ст. 228 (пред’явлення особи для впізнання), ч. 1 ст. 236 (виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи) ст. 237 (огляд), ч. 2 ст. 240 (слідчий експеримент), ч. 1 ст. 245 (отримання зразків для експертизи), ч. 1 ст. 262 (огляд і виїмка кореспонденції), ч. 1 ст. 266 (дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів), ч. 3 ст. 359 (дослідження звуко- і відеозаписів), ст. 360 (консультації та роз’яснення спеціаліста), ч. 1 ст. 361 (огляд на місці) дозволяє однозначно стверджувати, що участь спеціаліста у кримінальному провадженні законодавчо обмежена наданням тільки консультацій та безпосередньої технічної допомоги сторонам під час проведення слідчих та/або інших процесуальних дій, а також суду, в межах наявних у нього спеціальних знань і навичок. Беручи участь у кримінальному процесі, спеціаліст не є самостійним учасником та не наділений правом складання висновків під час кримінального провадження, на відміну від експерта, за яким таке право передбачено та який несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
Таким чином, на сьогоднішній день, письмові висновки спеціалістів, які складені за результатами проведених досліджень об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та дають відповіді на запитання, що виникають під час кримінального провадження, носять виключно інформаційний характер та не є належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні, а отже й не можуть бути покладені в основу судових рішень.
На завершення, хотілось би звернути увагу, що 17 червня 2020 року Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому законопроект (№3314), яким в статтю 71 КПК України вносяться зміни та передбачається законодавча можливість та право спеціаліста надавати під час досудового розслідування і судового розгляду висновки, у яких викладати відомості, що мають значення для кримінального провадження і щодо яких йому не були поставлені запитання. Одночасно передбачається й відповідальність спеціаліста за завідомо неправдивий висновок.
Отже, як ми бачимо, ухваленим законопроектом, де-юре: статус спеціаліста у кримінальному провадженні майже впритул наближається до статусу експерта, а де-факто: у доказів з’являється нове процесуальне джерело – висновок спеціаліста.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
