Сергій Бережний,
суддя Хмельницького апеляційного суду, кандидат юридичних наук, доцент,
спеціально для «Судово-юридичної газети»
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви і часто співпадає з іншими принципами законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Наявність чіткості, передбачуваності закону, як регулятора суспільних відносин, сприяє послідовній судовій практиці і забезпеченню належного відправлення правосуддя.
Проте часті, іноді безсистемні, зміни в законодавстві в яких відсутня єдина концепція, не утворюють взаємопов’язану систему, здатну ефективно функціонувати на практиці.
Прикладом таких безсистемних змін у законодавстві, які потягли за собою розбалансованість судової практики є наявність декількох редакцій ст. 130 КУпАП, яка в липні 2020 двічі змінювалась та доповнення КК України ст. 286-1, яка через 2 дні, після набрання чинності, була декриміналізована. Наслідком непослідовних неузгоджених законодавчих змін стала відсутність єдиної судової практики при притягненні осіб до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як свідчить судова практика, судді за дії, які підпадають під ознаки ст. 130 КУпАП, вчинені після 3 липня 2020 р., в одних випадках, закривають адміністративне провадження з підстав, передбачених п. 1 або п. 6 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення або скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність), в інших випадках притягують осіб до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Як свідчать дані єдиного державного реєстру судових рішень немає єдиної позиції у цьому питання і в судах апеляційної інстанції. Деколи судді апеляційної інстанції залишають постанову судді про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП без змін, в інших випадках скасовують постанову судді та закривають провадження у справі.
Непоодинокими є випадки скасування постанов суддів і прийняття нової постанови судом апеляційної інстанції, якою провадження у справі за ст. 130 КУпАП закриваються на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, а матеріали справи передають у порядку ст. 253 КУпАП до відділу поліції для прийняття рішення в порядку чинного законодавства.
Іноді судді апеляційної інстанції в своїх постановах звертають увагу на обрану законодавцем юридичну техніку (внесення змін до закону, а не до законодавства України про кримінальну відповідальність та законодавства України про адміністративні правопорушення), а також на час набрання Законом України № 720-IX чинності – 03 липня 2020 року, тобто після вступу в силу Закону України № 2617 – VIII, що, на думку деяких суддів, унеможливлює його застосування при розгляді даної категорії справ.
Не вдаючись до ретельного аналізу судової практики з цього питання, яка є досить різноманітною, в умовах відсутності касаційного перегляду постанов суддів в адміністративних провадженнях, вважаю за можливе висловити свою позицію з зазначеного питання.
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі – Закон № 2617 - VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
Закон № 2617 - VIII повинен був набрати чинності 1 січня 2020 р., проте був відтермінований і набрав чинності 1 липня 2020 р. Підпунктом 4 пункту 1 розділу 1 цього закону були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122), стаття 130 викладена в такій редакції:
«Стаття 130. Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Уживання судноводієм після аварійної події за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -
тягне за собою накладення штрафу на судноводіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки».
Крім того, згідно із пунктом 171 пункту 2 цього закону Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради, 2001 р. № 25-26, ст. 131) доповнений статтею 286-1 такого змісту:
«Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
- Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування -
караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
- Ті самі дії, вчинені повторно, -
караються штрафом у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років».
Отже, після набрання чинності Закону № 2617 – VIII, з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за ст. 130 КУпАП перестала існувати.
Відповідальність за ці дії була криміналізована та передбачена ст. 286-1 КК України, тобто відбулося посилення відповідальності за ці делікти від адміністративної до кримінальної.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння. Посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Законом України від 17 червня 2020 р. № 720-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 р. були внесені зміни до закону №2617-VIII. Підпунктом 117 розділу 1 Закону № 720-IX у розділі 1 Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Закон № 2617 - VIII) у пункті 1; підпункти 2-4,7 виключено.
Саме підпункт 4 пункту 1 і запроваджував нову редакцію ст. 130 КУпАП, яка вступала в силу з 01 липня 2020 р. і не передбачала адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, у пункті 2 розділу 1 Закону № 2617-VIII виключено підпункти 127, 128, 131, 149, 171, 207. Саме підпунктом 171 доповнювався КК України статтею 286-1 Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з 03 липня 2020 р. з часу набрання чинності Закону України № 720-IX кримінальна відповідальність за ст. 286-1 КК України відсутня, оскільки відбувалась декриміналізація цього суспільно небезпечного діяння.
Натомість існує адміністративна відповідальність з 03 липня 2020 р. за ст. 130 КУпАП в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII.
Сподіваюсь, що ця публікація буде сприяти правовій визначеності, єдності та послідовності судової практики у вирішенні питань застосування статей 130 КУпАП та 286-1 КК України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.
