Наталія Богацька,
голова Асоціації суддів господарських судів України (АСГСУ),
голова Південно-західного апеляційного господарського суду,
спеціально для «Судово-юридичної газети»
У продовження теми критичного недофінансування апеляційних та місцевих судів хочеться звернути увагу на те, що зволікання із розглядом питання про збільшення обсягу фінансування призведе до катастрофічних та незворотних наслідків у вигляді не тільки погіршення якості правосуддя, а і взагалі припинення здійснення правосуддя судами України.
Ця ситуація склалася внаслідок свідомого закладення дефіциту фінансування судів у ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» через обмеження Мінфіном граничних видатків.
Так, дефіцит від фактичної потреби судів за Бюджетом на поточний рік складає:
- всього на фінансове забезпечення судів – 61,3%;
- на оплату праці - 55,75%.
При цьому, питома вага видатків на фінзабезпечення судів, органів та установ системи правосуддя складає:
- по фонду оплати праці - 44,3%;
- по інших поточних видатках судів - 29,6%.
Таким чином, на 2021 рік фінансова потреба на матеріально-технічне забезпечення роботи судів перших та апеляційних інстанцій була врахована лише на 38,7%.
Крім того, граничні щомісячні видатки на оплату праці для затвердження щомісячного плану асигнувань були доведені Мінфіном до відома ДСА України у розрізі двох фондів (спеціальний та загальний) за єдиним кодом «оплата праці». Тобто, без поділу на окремі статті видатків по суддях та працівникам апарату суду, хоча про введення в дію з 01.01.2021 двох кодів видатків замість одного, Мінфіну було відомо ще 27.10.2020, коли ним же і був прийнятий відповідний наказ.
У межах визначених Мінфіном щомісячних граничних видатків апеляційні суди та місцеві суди через Теруправління ДСА України, здійснили перерозподіл коштів на оплату праці по суддях і апарату та вивели дефіцит, ці дані були скеровані ДСА України до Мінфіну.
Натомість, Мінфіном самостійно без врахування узагальнених ДСА України пропозицій апеляційних судів та Теруправлінь ДСА України по місцевих судах були змінені раніше доведені граничні обсяги видатків по фондах із різницею по економічних кодах у 459,8 млн грн та надано 3 дні ДСА України для формування нового Плану асигнувань.
Повторний щомісячний розподіл не узгоджувався із судами, оскільки це вже був початок бюджетного року, а отже через неподання оновленого Плану асигнувань на поточний рік під загрозою було взагалі фінансування судової системи.
Враховуючи зазначене, по судах утворився нерівномірний розподіл по виплатах: в одних судах залишок по суддівській винагороді та нестача по апарату; в інших недостатньо виплат суддям, а видатки на апарат на межі обсягу обов’язкових виплат, або взагалі помісячно недостатньо асигнувань для виплат суддям і працівникам апарату суду.
На прикладі нашого суду (ПЗАГС), у зарплату отримали за січень: судді - 74,1% винагороди, працівники апарату – 65,34%; за лютий: судді - 14,7 % винагороди, працівники апарату суду – 0 грн.
Погашення кредиторської заборгованості по оплаті праці при цьому відбувається із простроченням виплат за рахунок коштів, передбачених на оплату праці на наступний місяць.
Взагалі, багаторічна практика виконання Бюджету свідчить про те, що в перших місяцях бюджетного року, виділені Мінфіном щомісячні ліміти є недостатніми ні для оплати праці у повному обсязі, ні для покриття потреб на матеріально-технічне забезпечення роботи судів. Ця ситуація вимагає додаткового аналізу, але за 30 років функціонування судів України, це вперше, коли рівень оплати працівників апаратів судів встановлено нижче мінімальної заробітної плати по Україні, а фактичні виплати здійснюються із кредиторською заборгованістю.
За таких обставин, звісно, усі очікують на позитивне рішення Мінфіну про наближення асигнувань. Іншими словами, кошти, які помісячно були заплановані на рік, з останніх місяців року будуть розподілені на перекриття дефіциту, який утворився на початку року.
Однак повернемося до суті ситуації по фінансуванню судів, а саме, первинного дефіциту, передбаченого Бюджетом.
Як вже було зазначено, граничних видатків на оплату праці не вистачає на рік з огляду на дефіцит у 56,1%.
Знову, на прикладі нашого суду, навіть по обов’язкових виплатах фактичних асигнувань на оплату праці працівникам апарату суду (обов’язкових платежів – оклад, за ранг та вислугу років) вистачає лише до жовтня 2021 року.
Це значить, що силу приписів статті 51 Бюджетного кодексу України, керівництво суду має за два місяці попередити усіх тих працівників, хто до того часу залишиться в апаратах судів (витримають та не звільняться самі), та в подальшому – звільнити їх через дефіцит бюджетних асигнувань на заробітну плату.
Не буде працівників апарату суду – відправлення правосуддя в судах стане взагалі неможливим.
Таким чином, спроможність судів здійснювати правосуддя поставлена в залежність від дій Мінфіну як органу виконавчої влади, що взагалі порушує гарантований Конституцією принцип незалежності судової гілки влади.
З іншого боку, ми маємо державний, суспільний та міжнародний запити відносно підвищення якості здійснення правосуддя судами, відкритості та прозорості діяльності судів, впровадження новітніх засобів документообігу та комунікації з учасниками процесу, як то електронний суд, тощо.
Реалії в тому, що заручниками фінансової ситуації є не тільки суди та працівники апаратів судів, а в першу чергу ті люди, які, звертаючись до суду за захистом свої прав, очікують на належний рівень судового процесу, натомість у судів елементарно не має коштів на направлення процесуальних документів, паперу, картриджів, тощо. Це, незважаючи на те, що заявниками було сплачено судового збору до бюджету 2 841 337 771 грн, у тому числі 44,4%, з яких внесено за звернення до господарських судів (дані ДСА України на вебпорталі «Судова влада» за 2020 рік).
Отже, якщо обсяг фінансування судів не буде збільшений, то не буде і кваліфікованих працівників апарату суду, а через обмеження можливостей реалізації права на судовий захист, - і правосуддя.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
