Руслан Арсірій,
суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, кандидат юридичних наук
Тема застосування штучного інтелекту почала набирати нових обертів з осені 2022 року, коли стало відомо про відкритий чат-бот GPT. В судовій владі ШІ теж не залишився поза увагою, зокрема, про нього згадувала більша частина кандидатів на посади членів ВРП під час ХІХ позачергового з’їзду суддів у січні 2023 року. Окремі виступи делегатів були зосереджені на докорінній трансформації взаємодії між учасниками судових проваджень і судом шляхом дистанційної участі у розгляді справ та залученні штучного інтелекту.
Насправді, тема використання ШІ в правосудді не так вже і нова. Ще в грудні 2018 року Європейська комісія по ефективності правосуддя (CEPEJ) на 31-м пленарному засіданні прийняла Європейську етичну хартію про використання штучного інтелекту в судових системах. Вона закріплює 5 принципів щодо використання штучного інтелекту під час здійснення правосуддя, серед яких, окрім принципів неупередженості, справедливості, дотримання прав людини та недискримінації, вказується і принцип «під контролем користувача». Тобто, сам по собі ШІ не можна вважати самостійним способом здійснення правосуддя, він потребує контролю людини.
Можливості штучного інтелекту завжди становили великий інтерес, однак, варто чітко розуміти, на що здатні технології та чого від них слід очікувати. Дехто в масовому поширенні штучного інтелекту вбачає загрозу, а дехто навпаки – розглядає їх з боку нових перспектив. Вже є приклади, коли впровадження елементів штучного інтелекту призводило до неочікуваних проблем, тому помилково було б стверджувати, що це виключно позитивні нововведення.
Декілька років тому в ООН закликали запровадити мораторій на певні системи штучного інтелекту, серед яких технології з розпізнавання обличь, а також вжити заходи із захисту прав людини. Йшлося про необхідність реальної оцінки ризиків різних систем, базованих на штучному інтелекті, щоб визначити потенційні конфлікти з правом на конфіденційність або свободу пересування та висловлення поглядів.
Так чи інакше, елементи штучного інтелекту вже входять до нашого щоденного життя і ми не зможемо зупинити цей процес. Лише в листопаді з’явився ChatGPT, а вже станом на середину лютого відомо про десяток аналогів, які використовують таку ж або схожу мовну модель. ChatGPT привернув увагу аудиторії своїми відкритими деталізованими відповідями, що відрізняє його від таких пошукових систем як Google та інші. Це дійсно зручно, якщо у користувача не високі вимоги до достовірності згенерованої інформації, є можливість перевірити та критично осмислити її.
Треба обережно використовувати такі системи як ChatGPT , адже дуже часто вони дають не релевантні, дискримінаційні або просто неправильні відповіді. Це пояснюється тим, що мовна модель не містить фактичного "розуміння" тексту – вона просто синтезує речення на основі ймовірності з мільйонів прикладів, використаних для навчання системи. Незважаючи на це, чат-бот приваблює користувачів насамперед тим, що «спілкується» максимально наближено до людської мови і в певній мірі контекстуально розуміє свого співрозмовника. Але чи достатньо цього, щоб бути корисним в судочинстві?
Нещодавно в ЗМІ з’явилась інформація про те, що колумбійський суддя використав можливості штучного інтелекту при розгляді справи. Закон Колумбії не забороняє використання штучного інтелекту в судових рішеннях. В процесі цього експерименту ChatGPT при вирішенні поставленого юридичного питання вказав на необхідність компенсації страховки для покриття медичних витрат дитини з аутизмом. Суддя використав відповіді чат-бота в судовому рішенні та додав своє власне розуміння застосовних правових прецедентів вказавши, що ШІ використовувався для "розширення аргументів ухваленого рішення".
Що стосується можливостей застосування ШІ в українських судах, то окремі його елементи дійсно можуть бути застосовані суддями, однак виключно як додаткові інструменти під повним контролем користувача та при умові коректної роботи із вже існуючими системами електронного судочинства. Було б досить доречним, аби такі нововведення могли суттєво скоротити час на підготовку проектів судових рішень. Зокрема, застосування штучного інтелекту, можливо, було б доцільним у процесі підбору необхідної нормативно-правової бази чи, наприклад, для підготовки розширених шаблонів процесуальних документів, для анонімізації судових актів (рішень) перед публікуванням в ЄДРСР, підготовки повісток, виконавчих листів тощо.
У той же час при спробі використання штучного інтелекту в суді необхідно чітко розуміти, що хоча він і здатний в певній мірі «аналізувати» фактичні обставини справи та показання свідків, висновки експертів та спеціалістів, зауваження адвокатів, давати їм правову оцінку і виносити рішення на основі аналізу фактичного матеріалу і діючого законодавства він не зможе. Такі «рішення» можуть неприємно здивувати зацікавлених осіб. Крім того, результат виконаної роботи не можна пояснити, оскільки сутність виконаної компіляції тексту не є результатом розумової діяльності, а лише роботою алгоритму, про досконалість якого говорити поки що зарано. Бот не може замінити професійну юридичну консультацію, чи, тим паче, вирішити судовий спір.
Окремо варто зазначити, що ШІ – це величезні кошти, при цьому не завжди можна оцінити ефективність таких капіталовкладень. У 2022 Microsoft підтвердила багатомільярдні інвестиції у OpenAI (йдеться про десятки мільярдів доларів) розробника боту ChatGPT, а вже на початку 2023 року через появу конкурентів може недорахуватись своїх прибутків.
Чи готова на сьогодні судова влада хоч до якихось витрат на штучний інтелект, чи, можливо, краще завершити те, що вже було почато в питаннях електронного судочинства? Нещодавно заступник керівника Офісу Президента Андрій Смирнову своєму інтерв’ю зазначив, що запуск електронного правосуддя в країні було провалено. А під час підготовки цієї публікації стало відомо, що ВРП підтримала законопроект 8359, яким пропонується повернути до судів рукописні протоколи судових засідань. Зокрема, запропоновано доповнити Господарський, Цивільний процесуальний кодекси та Кодекс адміністративного судочинства положеннями про те, що в разі об’єктивної неможливості здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами хід судового засідання фіксується секретарем судового засідання письмово у протоколі судового засідання.
Відтак, варто визнати, що стан електронного судочинства та ситуація в країні на сьогодні не дозволяє всерйоз говорити про впровадження навіть окремих елементів ШІ.
Зусилля, насамперед, треба направити на утримання (хоча б у існуючому стані), а в перспективі – удосконалення саме тих елементів інформаційно-комп’ютерного оснащення судів, які потрібні для сталого здійснення правосуддя. А мріяти можна про різне…
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
