ДРОЗДОВ Олександр Михайлович
професор, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат, член Комісії з питань правової реформи при Президентові України, заступник голови Галузевої експертної ради з галузі знань 08 “Право” НАЗЯВО, член Науково-консультативних рад при Конституційному Суді України та Верховному Суді, професор кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін Юридичного факультету ПВНЗ «МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука» (м. Рівне, Україна), доцент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків, Україна).
ДРОЗДОВА Олена Валеріївна
доцентка, кандидатка юридичних наук, адвокатка, доцентка кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін Юридичного факультету ПВНЗ «МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука» (м. Рівне, Україна), професорка кафедри кримінального права та кримінології, міжнародного публічного права та міжнародних відносин Юридичного факультету Барселонського університету (м. Барселона, Королівство Іспанія).
Права неповнолітніх у кримінальному провадженні: аналіз рішення Суду справедливості ЄС у справі C-603/22 (М.С. та інші)[1]
У рішенні Суду справедливості ЄС у справі C-603/22 (М.С. та інші) від 5 вересня 2024 року (далі – рішення Суду ЄС) наголошується на тому, що неповнолітні, які є суб'єктами кримінального переслідування, повинні мати практичну та ефективну можливість отримати допомогу адвоката. Така допомога має бути надана найпізніше на момент їх першого допиту поліцією.
Забезпечення прав неповнолітніх у кримінальному провадженні є ключовим елементом правосуддя в європейських країнах. Рішення Суду ЄС демонструє важливість дотримання процесуальних прав дітей, зокрема права на професійну правничу допомогу адвоката не пізніше ніж до першого допиту. В аспекті адаптації кримінального процесуального законодавства України до законодавства ЄС рішення Суду ЄС має важливе значення з кількох причин.
По-перше, воно встановлює високі стандарти захисту прав неповнолітніх, які можуть слугувати орієнтиром для вдосконалення українського законодавства та практики його застосування.
По-друге, в контексті євроінтеграційних прагнень України, це рішення демонструє напрямок, в якому має розвиватися наше кримінальне процесуальне законодавство для забезпечення його відповідності нормам ЄС.
По-третє, воно акцентує увагу на ключових аспектах захисту прав неповнолітніх, таких як обов'язкова участь адвоката, належне інформування про права та особливості оцінки доказів, отриманих з порушенням прав неповнолітніх.
Розглянемо детальніше основні положення цього важливого рішення
Обставини справи та суть питань до Суду ЄС. Кримінальне провадження проти трьох неповнолітніх було передано на розгляд до польського суду. Їх звинуватили у проникненні в будівлю занедбаного центру відпочинку. Під час провадження було встановлено, що підозрюваних допитували без присутності адвоката. Перед першим допитом ні вони, ні їхні батьки не були поінформовані про свої права або перебіг провадження. Призначені судом адвокати вимагали виключити попередні показання підозрюваних із матеріалів справи.
Національний суд, ставлячи під сумнів ефективність процесуальних гарантій для неповнолітніх на досудовій стадії, звернувся до Суду ЄС за попереднім рішенням. Національний суд не був впевнений, зокрема, чи відповідають національні положення законодавству ЄС, і які висновки слід зробити з будь-якої невідповідності. Суд наголосив, що діти, які є підозрюваними або обвинуваченими, повинні мати можливість отримати допомогу адвоката — за необхідності призначеного судом. Цей обов'язок має виконуватися до першого допиту поліцією або іншими органами влади.
Питання до Суду ЄС стосувалися, зокрема, дотримання їхніх прав на інформацію та правову допомогу під час кримінального провадження, відповідно до директив ЄС.
Короткий зміст переданих до Суду ЄС питань:
- Чи повинні національні органи забезпечити участь адвоката на всіх етапах процесу, якщо неповнолітній не має обраного адвоката, і чи допустимо проводити допит без адвоката?
- За яких умов можна тимчасово відступити від вимоги про обов’язкову участь адвоката у справах в яких особа затримана?
- Чи суперечать національні норми, що допускають допит без адвоката, вимогам відповідних директив ЄС?
- Чи має Суд ЄС зобов’язати національні суди застосовувати положення директив безпосередньо, навіть у випадку відсутності відповідної імплементації в національному законодавстві?
Акцентуємо, що ці питання виникли через те, що неповнолітні були позбавлені правової допомоги під час допитів, що порушувало їхні процесуальні права, закріплені у директивах ЄС.
Короткий зміст рішення Суду ЄС та висновки
І. Суд ЄС наголосив, що діти мають право на адвоката відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/48/ЄС від 22 жовтня 2013 року про право доступу до захисника в кримінальних провадженнях і в провадженнях за європейським ордером на арешт, а також про право інформувати третіх осіб про перебування під вартою, право спілкуватися з третіми особами та з представниками консульства під час перебування під вартою, яка забезпечує загальне право на доступ до адвоката для підозрюваних чи обвинувачених осіб[2].
Директива Європейського Парламенту і Ради 2016/800/ЄС від 11 травня 2016 року про процесуальні гарантії для дітей, які є підозрюваними або обвинуваченими в кримінальних провадженнях[3] передбачає додаткові гарантії для дітей через їхню вразливість, зокрема, право на адвоката з моменту першого допиту або будь-якої слідчої дії.
Діти повинні мати доступ до адвоката без затримок, особливо перед їхнім першим допитом поліцією чи іншими слідчими органами. На відміну від дорослих, діти не можуть відмовитися від цього права, і національне законодавство повинно забезпечувати ефективну можливість скористатися правом на адвоката.
У випадках, коли діти або їхні представники не обрали адвоката, адвокат має бути призначений судом. Відсутність адвоката означає, що допит або слідчі дії повинні бути відкладені. Виключення можуть застосовуватися тільки на основі індивідуального розгляду обставин справи і за суворих умов, які враховують інтереси дитини.
Національне законодавство, яке дозволяє проводити допити дітей без присутності адвоката, суперечить вимогам Директиви 2016/800. Суд повинен перевірити відповідність національних норм вимогам ЄС. Принцип пріоритету права ЄС зобов'язує національні суди тлумачити національне законодавство таким чином, щоб воно відповідало праву ЄС. Якщо це неможливо, національні суди повинні самостійно не застосовувати суперечливі національні положення, навіть без попереднього скасування таких норм законодавчими чи іншими органами.
Положення ст. 6(1)-(3) Директиви 2016/800 повинні тлумачитися як такі, що виключають національне законодавство, яке не передбачає обов’язкову присутність адвоката для дітей перед їхнім допитом або дозволяє проводити допити без адвоката (пункти 97-121).
ІІ. Також Суд ЄС розглянув питання, яке полягало в тому, чи виключають положення ст. 2(1) і (3) Директиви 2016/800 національне законодавство, яке автоматично позбавляє права на адвоката осіб, які були дітьми на момент початку кримінального провадження, але досягли 18 років, якщо це законодавство не дозволяє оцінити доречність застосування директиви з урахуванням всіх обставин справи.
Суд ЄС зауважив, що положення Директиви 2016/800 застосовуються до дітей, які є підозрюваними або обвинуваченими, і залишаються в силі до остаточного вирішення питання про їхню винуватість, включаючи призначення покарання та розгляд апеляцій.
Якщо особа була дитиною на момент початку кримінального провадження, але згодом досягла 18 років, директива все ще може застосовуватися, якщо це доречно з урахуванням усіх обставин справи, включаючи зрілість і вразливість особи.
Особи, які були дітьми на момент початку кримінального провадження, продовжують користуватися правами, передбаченими директивою, включаючи право на допомогу адвоката, навіть після досягнення 18 років, якщо це доречно.
Якщо застосування Директиви 2016/800 не є доречним, особи, які досягли 18 років, підпадають під нормативне регулювання інших директив, які застосовуються незалежно від віку.
Застосування директиви до осіб, які досягли 18 років під час провадження, залежить від конкретних обставин кожної справи. Однак, держави-члени не можуть загально та абстрактно позбавляти осіб, які досягли 18 років, прав, наданих директивою, без оцінки кожної конкретної справи.
Держави-члени вправі вирішити не застосовувати директиву до осіб, які досягли 21 року, але не можуть встановлювати абсолютне вікове обмеження по досягненню особою 18 років. Тому, національне законодавство, яке автоматично позбавляє права на адвоката осіб, які досягли 18 років під час кримінального процесу, порушує директиву, якщо воно не дозволяє враховувати усі обставини справи. У цьому випадку польське законодавство передбачає, що участь адвоката в процесі не є обов'язковою після досягнення 18 років.
Суд повинен тлумачити національні положення про право доступу до адвоката відповідно до права ЄС, щоб забезпечити його ефективність. Якщо це неможливо, суд повинен відмовитися від несумісних національних положень.
Отже Суд ЄС виснував, що відповідь на питання полягає в тому, що директива виключає національне законодавство, яке автоматично позбавляє права на адвоката осіб, які були дітьми на початку кримінального провадження, але досягли 18 років, якщо це законодавство не дозволяє враховувати усі обставини справи (пункти 122-136).
ІІІ. Далі Суд ЄС розглянув питання, чи виключає ст. 4(1) Директиви 2016/800 національне законодавство, яке не забезпечує надання дітям-підозрюваним або обвинуваченим, разом з особами, що несуть за них батьківську відповідальність, інформації про їхні права у простій і доступній формі до першого допиту. Директива 2016/800 має на меті забезпечити, щоб діти розуміли і могли слідкувати за кримінальним процесом.
Згідно з Директивою 2016/800, коли дитина дізнається, що вона є підозрюваним чи обвинуваченим, держави-члени мають забезпечити їй швидке інформування про її права відповідно до положень Директиви 2012/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 травня 2012 року про право на інформацію в кримінальному провадженні[4]. Це включає такі права, як доступ до адвоката, правова допомога, інформація про обвинувачення, переклад і право на мовчання.
Інформація, яку діти повинні отримати, включає право на допомогу адвоката, право на інформування особи, що несе батьківську відповідальність, та право на супровід цієї особи на різних стадіях кримінального провадження.
Інформація повинна надаватися дітям швидко, тобто не пізніше ніж до їхнього першого допиту. Це є важливим для забезпечення ефективності їхніх прав.
Право на інформацію повинно бути реалізовано на ранньому етапі провадження. Це забезпечує, що права дітей на захист і справедливий суд можуть бути реалізовані з самого початку.
Інформація повинна бути надана дітям у простій і доступній формі, з урахуванням їхніх специфічних потреб і вразливостей. Це включає, що діти повинні зрозуміти свої права до того, як їх допитає поліція чи інші правоохоронні органи.
Якщо національне законодавство використовує стандартний документ для дорослих, цей документ не відповідає вимогам для дітей, оскільки не враховує специфічні потреби дітей і не є достатньо доступним для них.
Суд ЄС підкреслив, що національні положення, які не відповідають вимогам директиви, повинні бути відхилені. Директива 2016/800 виключає будь-яке національне законодавство, яке не забезпечує надання дітям інформації про їхні права до першого допиту у зрозумілій та доступній формі (пункти 137-158).
IV. Нарешті, Суд ЄС розглянув питання тлумачення ст. 18 і 19 Директиви 2016/800. Питання полягає в тому, чи зобов’язані суди не брати до уваги обвинувальні показання дітей, які є підозрюваними або обвинуваченими, отримані під час допиту поліцією з порушенням їхніх прав, передбачених цією директивою.
Суд ЄС звернув увагу на те, що в конкретному випадку національний суд виключив докази, отримані на стадії досудового розслідування без участі адвоката, і ставить питання, чи дозволяє ст. 19 Директиви 2016/800 національному законодавству не визнавати недопустимими такі докази. Згідно зі ст. 19, держави-члени мають забезпечити наявність ефективного засобу захисту прав дітей, які є підозрюваними або обвинуваченими у кримінальних провадженнях, у разі порушення цих прав. Ця стаття не регулює, які наслідки суд має вивести з недотримання прав при оцінці допустимості доказів.
Такі ж положення є у Директивах 2012/13 та 2013/48, але вони не впливають на національні правила щодо допустимості доказів, адже регулюють лише повагу до прав захисту та справедливість процесу.
Відповідно до чинного законодавства ЄС, питання допустимості доказів, отриманих із порушенням прав, залишається в компетенції національного законодавства. Національні правила мають відповідати принципам еквівалентності та ефективності. А саме, такі процесуальні норми не повинні бути менш сприятливими, ніж правила, що регулюють аналогічні національні провадження (принцип еквівалентності), та не повинні робити здійснення прав, наданих правом ЄС, неможливим на практиці або надмірно ускладненим (принцип ефективності).
Національні правила щодо допустимості доказів спрямовані на те, щоб незаконно отримана інформація не завдала шкоди підозрюваному. Суд має оцінювати ризики порушення принципу змагальності та права на справедливий судовий розгляд.
Право на інформацію та право на доступ до адвоката, закріплені у Директиві 2016/800, конкретизують фундаментальні права на справедливий судовий розгляд, закріплені в ст. 47 (Право на ефективний засіб правового захисту та на справедливий судовий розгляд) і ст. 48 (Презумпція невинуватості та право на захист) Хартії основних прав ЄС.
Право ЄС не зобов’язує держави-члени передбачати можливість для суду визнавати недопустимими обвинувальні докази, що містяться у показаннях, наданих дитиною під час допиту поліцією з порушенням прав, встановлених Директивою 2016/800, за умови, що суд у кримінальному провадженні має можливість, по-перше, перевірити дотримання цих прав з урахуванням ст. 47 та 48(2) Хартії, і, по-друге, зробити всі необхідні висновки з такого порушення, зокрема щодо доказового значення отриманих за таких обставин доказів.
Національний суд має перевірити, чи відповідають національні положення вимогам ЄС, і якщо необхідно, тлумачити їх у відповідності до законодавства ЄС. У разі неможливості такого тлумачення суд з огляду на пряму дії положень ст. 6 Директиви 2016/800 може не застосовувати несумісні національні положення.
Отже, ст. 19 Директиви 2016/800 слід тлумачити як таку, що не перешкоджає національному законодавству не визнавати недопустимими обвинувальні докази, отримані під час допиту дитини без доступу до адвоката, за умови, що суд може перевірити дотримання цього права та зробити відповідні висновки щодо доказів, отриманих за цих обставин (пункти 159-176).
Отже на цих підставах Суд ЄС постановив:
1. Стаття 6(1)–(3) Директиви 2016/800, у світлі ст. 18 цієї директиви, має тлумачитися як така, що виключає національне законодавство, яке, по-перше, не передбачає обов'язкової участі адвоката — призначеного судом за необхідності — для дітей, які є підозрюваними або обвинуваченими, до їх допиту поліцією або іншими правоохоронними чи судовими органами, і, щонайпізніше, до їх першого допиту, і, по-друге, дозволяє допит таких дітей як підозрюваних без присутності адвоката під час допиту.
2. Стаття 2(1) і (3) Директиви 2016/800 має тлумачитися як така, що виключає національне законодавство, яке передбачає, що право на допомогу адвоката, призначеного судом, автоматично припиняється для осіб, які були дітьми на момент початку проти них кримінального провадження, але згодом досягли 18 років, якщо таке законодавство не дозволяє визначити, чи є застосування цієї директиви або деяких її положень, а отже, і прав, передбачених у ній, доцільним з урахуванням усіх обставин справи, включно з рівнем зрілості та вразливості цих осіб.
3. Стаття 4(1) Директиви 2016/800, у поєднанні зі ст. 5(1) цієї директиви, має тлумачитися як така, що виключає національне законодавство, яке не передбачає, що діти, які є підозрюваними або обвинуваченими у кримінальних провадженнях, повинні отримувати разом з особами, яка несуть за них батьківську відповідальність, щонайпізніше перед їх першим допитом поліцією або іншим правоохоронним чи судовим органом, інформацію про свої права у простій та доступній формі, що враховує специфічні потреби та вразливість таких дітей, відповідно до ст. 3 Директиви 2012/13, а також про права, встановлені Директивою 2016/800.
4. Стаття 19 Директиви 2016/800 має тлумачитися як така, що не виключає національне законодавство, яке в кримінальних провадженнях не дозволяє суду визнавати недопустимими обвинувальні докази, що містяться у показаннях, наданих дитиною під час допиту поліцією з порушенням права на доступ до адвоката, передбаченого ст. 6 Директиви 2016/800, за умови, що суд у кримінальному провадженні має можливість, по-перше, перевірити, чи було дотримано це право у світлі ст. 47 і ст. 48(2) Хартії основних прав ЄС, і, по-друге, зробити всі необхідні висновки з такого порушення, зокрема щодо доказового значення отриманих за таких обставин доказів.
[1] URL: https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=289805&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=8998884.
[2] Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/48/ЄС від 22 жовтня 2013 року про право доступу до захисника в кримінальних провадженнях і в провадженнях за європейським ордером на арешт, а також про право інформувати третіх осіб про перебування під вартою, право спілкуватися з третіми особами та з представниками консульства під час перебування під вартою. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A32013L0048.
[3] Директива Європейського Парламенту і Ради 2016/800/ЄС від 11 травня 2016 року про процесуальні гарантії для дітей, які є підозрюваними або обвинуваченими в кримінальних провадженнях. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2016/800/oj.
[4] Директива 2012/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 травня 2012 року про право на інформацію в кримінальному провадженні. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2012/13/oj.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
