Ірина Кушнір,
менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду»
Європейський суд з прав людини вкотре нагадав про те, що сторонам провадження необхідно проявляти цікавість до своєї судової справи.
У справі Krupnyk v. Ukraine (№ 16505/23, 20.03.2025) визнав скаргу на відмову в доступі до касаційного суду необгрунтованою, оскільки заявник міг знати про рішення апеляційного суду з ЄДРСР і вчасно скоординувати свої дії щодо його оскарження.
У лютому 2021 року заявник ініціював провадження, оскаржуючи дії приватного колектора щодо продажу його майна. Рішенням Жовківського суду Львівської області, залишеним без змін Львівським апеляційним судом 5 липня 2022 року після судового засідання, у задоволенні позову заявника було відмовлено. В судовому засіданні, на якому був присутній представник заявника, апеляційний суд проголосив вступну та резолютивну частини свого рішення. Повний текст рішення було виготовлено 7 липня 2022 року, опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 липня 2022 року та надіслано заявнику поштою 23 серпня 2022 року.
21 вересня 2022 року заявник подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду від 5 липня 2022 року та просив Верховний Суд продовжити встановлений законом тридцятиденний строк для подання касаційної скарги. Він стверджував, що отримав повний текст оскаржуваного рішення 25 серпня 2022 року.
2 грудня 2022 року Верховний Суд відхилив клопотання заявника про продовження строку та відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що (i) представник заявника був присутній на засіданні апеляційного суду, яке відбулося 5 липня 2022 року, та був поінформований про оскаржуване рішення в цей день; (ii) оскаржуване рішення було загальнодоступним з 13 липня 2022 року; та (iii) заявник не надав жодних пояснень щодо того, чому він або його представник не звернулися до апеляційного суду з клопотанням про надання копії його рішення до 23 серпня 2022 року.
Заявник поскаржився до ЄСПЛ на неправомірну відмову Верховного Суду.
ЄСПЛ визнав скаргу заявника очевидно необгрунтованою, погодившись з рішенням Верховного Суду.
В ухвалі від 20.03.2025 року ЄСПЛ нагадав, що правила, які регулюють формальні кроки, які необхідно зробити, та строки, яких необхідно дотримуватися при поданні скарги на судове рішення, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності. Крім того, було наголошено на тому, що зацікавлені сторони зобов'язані проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для того, щоб бути в курсі подій у провадженні (див. рішення у справі "Каракуця проти України" (Karakutsya v. Ukraine), № 18986/06, §§ 53-60, від 16 лютого 2017 року).
Щодо суті скарги ЄСПЛ зазначив:
- адвокат заявника був присутній на засіданні апеляційного суду 5 липня 2022 року і, таким чином, був поінформований про вступну та резолютивну частини рішення апеляційного суду того ж дня. Щоправда, повний текст цього рішення було надіслано заявнику лише 23 серпня 2022 року, який отримав його 25 серпня 2022 року. Однак, будучи підготовленим 7 липня 2022 року, рішення було доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 липня 2022 року, де заявник або його представник могли його побачити. Або, як уже зазначав Верховний Суд, вони могли звернутися до апеляційного суду з проханням надати копію рішення;
- однак ні заявник, ні його представник, - які не заявляли у Верховному Суді або в провадженні ЄСПЛ про те, що усталена національна практика щодо оприлюднення судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень була їм невідома або незрозуміла, не скористалися жодною з цих процесуальних можливостей;
- з огляду на ці обставини, не можна стверджувати, що заявник та його представник, як сторона провадження, продемонстрували необхідну старанність у стеженні за розвитком подій у провадженні та не вжили жодних розумних заходів для отримання повного тексту, коли він став доступним.
З огляду на це ЄСПЛ вирішив, що відхиливши на підставі застосовного законодавства касаційну скаргу заявника як таку, що була подана з пропуском строку, Верховний Суд не діяв занадто жорстко та не обмежив право заявника на доступ до суду у спосіб, несумісний зі статтею 6 Конвенції. Відповідно, його скарга щодо відсутності доступу до цього суду має бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпунктів "а" і "а" пункту 3 статті 35 Конвенції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
