Верховна Рада України під час пленарного засідання 17 січня 2019 року ухвалила Закон №4607 «Про соціальні послуги» (далі – Закон), який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику, подолання складних життєвих обставин та/або мінімізацію їх наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Як підкреслив своєму виступі під час зазначеного пленарного засідання ВР України, один з авторів законопроекту, Перший заступник голови Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю Максим Бурбак (фракція «Народний фронт»), це надважливий базовий закон для нашої країни, в якому немає жодної політики, натомість він регулює надання соціальних послуг соціально вразливим групам населення, що є надважливою функцією держави, тож шукати тут якісь «політичні мотиви» недоречно. До того ж, Закон набирає чинності з 1 січня 2020 року, тобто, тоді, коли всі вибори вже відбудуться», — додав депутат.
До моменту голосування депутати розглянули майже 500 поправок. Найбільшого драматизму обговорення набуло відносно правки 212 (з різних причин, її було прийнято тільки з третьої спроби), попри те, що представник профільного Комітету неодноразово наголошував, що без цієї поправки, Закон не матиме жодного сенсу, адже саме в ній виписані повноваження районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних громад у сфері надання соціальних послуг.
Отже, якими б палкими не були дискусії, важливим завжди є результат, а він такий: 230 голосів «За» Закон, основною метою якого є: «вдосконалення чинного законодавства, зокрема в частині адміністрування соціальних послуг, підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, що надають соціальні послуги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, що отримують такі послуги», як йдеться у пояснювальній записці до Закону.
Крім того, законотворцями зазначалося, що цим законопроектом впроваджується нова класифікація соціальних послуг, нові підходи до їхньої оплати, яка обчислюється, виходячи з доходу особи, а не наявності осіб, які можуть допомогти.
Також передбачено розширити коло надавачів соціальних послуг шляхом залучення недержавних організацій. Окрім цього, Закон вводить новий термін - «система надання соціальних послуг».
Про ці та інші якісні відмінності нового Закону та про те, як виглядатиме соціальна допомога по-новому, ми попросили розповісти одного з його авторів, Максима Бурбака.
У Законі, який прийнято, міститься чимало нововведень: нові терміни, класифікація соціальних послуг; новий підхід до оцінювання потреб особи у соціальних послугах; запроваджується реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг (його дані вважаються конфіденційними і захищаються згідно із Законом "Про захист персональних даних". Держателем Реєстру має стати Мінсоцполітики; адміністратором - держпідприємство, яке має визначити профільне міністерство) тощо.
— Все це потребує створення низки підзаконних актів і проведення інших процедур, таких, як, наприклад, затвердження соціальних стандартів до кожної з послуг, що надаватимуться, тощо. У які терміни це все має бути зроблено?
Закон набирає чинності з 1 січня 2020 року, а, отже Уряд має достатньо часу виконати свою роботу.
— Чи варто очікувати створення якихось нових державних органів?
— Таких намірів не має. Міністерство соціальної політики України має достатньо ресурсів і повноважень контролювати роботу місцевих органів самоврядування, які, своєю чергою, в рамках процесу децентралізації, також мають брати на себе відповідальність за надання соціальних послуг населенню.
— Як саме, в ідеалі, зміниться соціальна сфера нашої країни після повної імплементації Закону?
— Знаєте, в ідеалі, держава має виконувати свої зобов’язання перед громадянами. А для цього потрібне якісне законодавство. До останнього часу, ми керувалися законом, який не діяв повною мірою, тож Мінсоцполітики ініціювало удосконалення законодавства у цій сфері. Під час створення законопроекту було багато різних думок, щодо його змісту.
Серед іншого, наприклад, була пропозиція створити остаточний перелік всіх пільг, які надаються населенню. З цим Комітет ( не погодився, адже складно передбачити виклики, які кожного дня можуть виникати в нашій державі. Крім того, ми бачимо зростання валового внутрішнього продукту чи не щомісяця, тож, в решті решт, можемо надавати більше соціальних послуг населенню. Економіка може це собі дозволити. Тому варто було не обмежувати їх перелік законом.
