Бесіду вела
Наталя Мамченко,
«Судово-юридична газета»
З Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України до КЦС ВС як спадок було передано майже 28 тис. справ, скарг, заяв. Загалом на одного суддю було розподілено приблизно по 1,5 тис. справ. Як вдалося налагодити роботу в умовах надзвичайного навантаження та які моменти можна назвати визначальними, «Судово-юридичній газеті» розповів голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Борис Гулько.
— Чим особисто Вам запам’ятався початок роботи нового Верховного Суду?
— Передусім згадується перше засідання Пленуму. Одним з головних на порядку денному було питання початку роботи нового Верховного Суду. Суспільство покладало на новостворену установу великі надії, тож важливо було, щоб судді ВС, які склали присягу, без зволікань почали розглядати справи. Старт роботи нового Верховного Суду був дуже важливим кроком на шляху судової реформи. Тому й було запропоновано визначити днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 р. — до 100-річчя створення Генерального суду Української Народної Республіки.
Тут варто нагадати, що одночасно з початком роботи нового Верховного Суду набули чинності й нова редакція Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та ряд інших законодавчих актів.
— Які Ваші сподівання щодо нового Верховного Суду справдилися, а які ні? З якими труднощами довелося зіткнутися?
— Після вирішення організаційних питань роботи суддів наступним не менш важливим кроком було формування оновленого та фахового апарату, що має забезпечувати діяльність суду. Це непросте завдання і тривалий процес. До нового апарату треба було відібрати і перевести найкращих діючих працівників, а також через проведення конкурсів залучити до роботи спеціалістів зовні. Із цими завданнями, впевнений, ми впоралися.
Однією з головних проблем від початку роботи ВС стало надмірне навантаження. Тільки з Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ до КЦС ВС як спадок було передано майже 28 тис. справ, скарг, заяв. Загалом на одного суддю було розподілено приблизно по 1,5 тис. справ. Таке навантаження суттєво впливає на своєчасний розгляд справ, а інколи позначається на єдності судової практики, що усувається нами за допомогою механізмів, передбачених процесуальним законом. Для подолання цієї проблеми необхідно було забезпечити суддів максимальним доступом до всіх реєстрів та створити певний механізм систематизації правових позицій для швидкого їх пошуку.
— Чи вдалося поєднатися та налагодити роботу в одному колективі суддям-вихідцям з адвокатури, з вченого кола та з суддівського середовища?
— Призначення до складу ВС не тільки суддів, а й адвокатів та науковців можна однозначно назвати здобутком для судочинства і судоустрою. І перший рік роботи нового ВС свідчить, що це дійсно позитивний крок. Представники всіх трьох професій доповнюють один одного. Головне — це здатність кожного докладати максимум зусиль, навичок, своїх знань до досягнення спільної мети.
Крім того, до ВС прийшли судді нижчих інстанцій з великим життєвим і професійним досвідом. Ми сформували склади колегій, об’єднавши досвід тих колег, які тривалий час працюють у суді, і тих, хто прийшов з інших правничих професій.
Що було найскладнішим для них? Мабуть, є певні питання з тим, що у нас треба приймати колективні рішення й інколи доводиться погодитися з позицією своїх колег. З іншого боку, різні думки породжують дискусії, які дають змогу приймати більш виважені рішення.
— Які рішення Верховного Суду за цей рік Ви вважаєте визначальними?
— Усі прийняті судові рішення є однаково важливими, оскільки були предметом розгляду Верховним Судом, і ними забезпечується єдність судової практики. Проте дійсно можна виокремити ті, які матимуть доленосне значення для судової практики, а в окремих випадках і докорінно її змінили. Це зумовлено низкою законодавчих змін, запровадженням нових інститутів процесуального та матеріального права, більш глибоким розумінням практики Європейського суду з прав людини тощо.
Серед визначальних судових рішень, до ухвалення яких долучився КЦС, я назвав би спори, які стосуються споживачів кредитних послуг; захисту прав іпотекодавців, у т. ч. одного з подружжя; спорів, пов’язаних з визначенням місця проживання та утримання дітей; матеріально-процесуальні питання, які стосуються доступу до правосуддя та забезпечення принципу верховенства права. Такі справи активно обговорювались на сторінках ЗМІ, у т. ч. «Судово-юридичної газети».
— Які наступні кроки має зробити Верховний Суд, щоб стати досконалим взірцем судової системи України?
— Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, він забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Це базове завдання, яке стоїть перед Верховним Судом, і його досягнення є для нас пріоритетом.
Сьогодні суди дедалі частіше використовують практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Такий крок цілком виправданий, оскільки в умовах євроінтеграційних процесів правова система не може залишатися осторонь. Судова практика також має демонструвати громадянам, що європейські стандарти правосуддя, європейські цінності поваги до прав людини є не декларативними, а цілком реальними і можуть застосовуватися для захисту їх прав. Однак не слід забувати, що національна судова система напрацювала значний пласт судової практики, яка і сьогодні зберігає свою актуальність. Немає жодної потреби відмовлятися від своїх правових традицій і бездумно замінювати їх практикою Європейського суду з прав людини там, де це є зайвим. Як наставляв Великий Кобзар, «чужому навчайтесь і свого не цурайтесь», або ж майже «правова позиція»: «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».
Одним із напрямів роботи Верховного Суду є пожвавлення співпраці з науковцями-правниками, зокрема членами Науково-консультативної ради при ВС. В умовах динаміки та інфляції законодавства, запровадження низки новел як у процесуальний, так і в матеріальний закон виникає об’єктивна необхідність звертатися до вчених провідних правничих шкіл України в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Чернівцях тощо. Переконаний, що така співпраця є цінною та необхідною. Перед науковцями формулюються не теоретичні, а практичні проблеми, проте для правильності їх вирішення необхідно застосовувати не просто формально юридичний підхід, а більш глибокі знання у сфері теорії права загалом та теорії приватного права зокрема. Маючи можливість знайомитися з діяльністю верховних судів інших держав, можу констатувати, що там у рішеннях суду використовуються не просто узагальнені висновки науковців, а й посилання на їх конкретні праці. Це, звичайно, найвищий рівень співпраці правничої доктрини і судової влади, науки та практики. Думаю, з часом і ми до цього прийдемо, принаймні, для цього є всі передумови.
Важливим аспектом діяльності Верховного Суду є відновлення традиції, яка була започаткована ще у ВССУ, щодо спільних зустрічей і нарад із суддями апеляційних і місцевих судів. Такі зустрічі мають кілька форматів. Першим є проведення правничих практикумів на базі самого Касаційного цивільного суду. Один із них стосувався особливостей розгляду окремих категорій справ, що виникають у сімейних відносинах. Найближчим часом відбудеться такий же правничий практикум з проблеми зловживання процесуальними правами — сутяжництва. У 2019 р. заплановано провести ще низку науково-практичних заходів.
Інший формат, який, на мою думку, є найбільш ефективним, це виїзні зустрічі-наради із суддями щодо забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування, як це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Нещодавно ми провели такі зустрічі в Хмельницькому за участі суддів з Тернопільської, Чернівецької і, власне, Хмельницької областей, а також у Харкові. У майбутньому заплановані такі зустрічі у всіх областях.
Така жива форма спілкування, перш за все, забезпечує нам можливість безпосередньо донести до суддів нижчих інстанцій логіку й філософію тієї чи іншої аргументації рішень Верховного Суду, сприяє правовій визначеності та забезпечує єдність судової практики судів нижчих інстанцій, які сьогодні зобов’язані орієнтуватися на правові висновки Верховного Суду.
Також одним із векторів у роботі, який не припиняється у Верховному Суді, є проведення узагальнень судової практики. Так, у КЦС відбулося обговорення узагальнення щодо оскарження малозначних справ на рівні касаційного суду, невдовзі відбудуться перші обговорення узагальнення щодо касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і питання підстав передачі справ на Велику Палату Верховного Суду. Вже добігає кінця робота щодо узагальнень з таких проблем, як малозначні справи в судах першої та апеляційної інстанцій, досудовий розгляд справ суддями-медіаторами, спрощене провадження, електронний суд, зловживання процесуальними правами. Заплановано здійснити узагальнення щодо судового збору в цивільній юрисдикції, проблеми його обчислення та сплати.
Новим, але надзвичайно важливим напрямом, завдяки якому Касаційний цивільний суд сприяє формуванню єдності правових позицій, сталості судової практики та забезпеченню правової визначеності, є формування бази даних правових висновків КЦС. Сьогодні цю базу даних адмініструє та щоденно наповнює правове управління (IV) департаменту аналітичної і правової роботи, що функціонує в Касаційному цивільному суді. Доступ до цієї бази даних отримали судді КЦС, їх помічники та консультанти, судді апеляційних судів, у подальшому отримають і місцеві суди.
Усі наведені кроки здійснюються задля досягнення головної мети — забезпечення сталості й єдності судової практики, про яку я казав раніше. Ця мета може досягатися різними способами і засобами. Підсумовуючи, можна сказати, що це велика спільна робота всієї судової влади, суддів усіх інстанцій, але місія Верховного Суду в цих питаннях визначальна. Переконаний, що як тільки ми досягнемо цієї мети, і завантаженість суду буде меншою, і Верховний Суд буде виключно судом права, а не факту.
І найголовніше, що хотілося б сказати на завершення: сталість та єдність судової практики є синонімом високої довіри до правосуддя. Тому попереду ще багато роботи. Перші результати вже є, головне — не зупинятися і рухатися вперед.
