Суддя КЦС ВС Ольга Ступак: інтерв'ю до річниці створення Верховного Суду

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак в інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» поділилася власними поглядами на початок та результати роботи ВС за перший рік.

— Чим особисто Вам запам’ятався початок роботи нового Верховного Суду?

— Для мене як діючої на той час судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України важливим був не стільки початок роботи Верховного Суду, скільки набрання чинності оновленими процесуальними кодексами. Вважаю, що для нашої держави, для розвитку її правової системи ця подія є визначальною.

Звичайному громадянину, за великим рахунком, неважлива назва найвищої судової інстанції, для нього головне — отримати дієві механізми захисту своїх прав у суді. Зміни до процесуального законодавства запровадили нові стандарти судочинства, що робить його більш доступним, швидким і, на мою думку, більш ефективним.

— Які Ваші сподівання щодо нового Верховного Суду справдилися, а які ні? З якими труднощами довелося зіткнутися?

— Ми очікували, що отримаємо величезну кількість справ, і ці очікування справдилися. Від самого початку роботи нам довелося стикнутися з шаленим навантаженням. Це об’єктивні та прогнозовані труднощі, тому всі судді були до них морально готові.

Не зовсім справдилися мої сподівання щодо того, що юридична спільнота і громадськість загалом позитивно сприймуть усі зміни процесуального законодавства. Після року дії нових кодексів бачимо, що, наприклад, запровадження процесуальних фільтрів сприймається громадянами як обмеження доступу до правосуддя. До учасників процесу поки не прийшло розуміння, що запровадження нових процедур покликане спростити і полегшити розгляд справ. Суд має швидко розглянути нескладну справу, а людина — отримати захист порушеного права, тобто той результат, заради якого вона прийшла до суду. Розробники кодексів закладали в них механізми, які покликані спростити доступ до правосуддя, просто треба ці механізми ефективно використовувати.

— Чи вдалося поєднатися та налагодити роботу в одному колективі суддям-вихідцям з адвокатури, вченого кола та суддівського середовища?

— Недаремно конкурс із відбору суддів Верховного Суду був таким складним, і одним з його етапів стало оцінювання психологами морально-етичних якостей кандидатів. Не знаю, як члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України аналізували наші психологічні портрети, але можу запевнити, що всі ми, хто прийшов працювати до Верховного Суду, знайшли спільну мову і не мали жодних складностей у цьому.

Спільна робота в одному колективі суддів, представників адвокатської та наукової спільнот абсолютно комфортна. Ми із задоволенням сприймаємо нові думки, нові підходи колег, котрі прийшли в судову систему з інших професій. У нас абсолютне взаєморозуміння, робоча обстановка.

— Які рішення Верховного Суду за цей рік Ви вважаєте визначальними?

— Звичайно, найбільш важливими є рішення Великої Палати ВС. Для мене як судді Касаційного цивільного суду у складі ВС це рішення у цивільних справах.

Визначальними, на мою думку, є постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 04.07.2018 (справа №310/11534/13-ц). Цими рішеннями Суд нарешті припинив «пожиттєву кабалу» для боржників за кредитами. Одну з наведених справ, у якій я була доповідачем, наша колегія направила до Великої Палати ВС, щоб відступити від попередніх висновків Верховного Суду України (постанова від 02.12.2015 у справі №6-249цс15). Велика Палата ВС зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Також слід відзначити рішення ВС від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц). ВП ВС погодилася з позицією нашої колегії та відступила від висновку, зробленого у постанові ВСУ від 23.12.2015 у справі №6‑2587цс15. Верховний Суд повернув значення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: він зазначив, що у разі ДТП відповідальність спочатку несе страхова компанія у межах, визначених у договорі, а вже залишок суми спричиненої шкоди відшкодовує винуватець пригоди.

Безумовно, важливим є рішення Великої Палати ВС від 17.10.2018 (справа №402/428/16-ц), у якому Суд відступив від висновків ВСУ (постанови від 14.12.2016 у справі №6-2445цс16 та від 12.07.2017 у справі №6-564цс17). Велика Палата зазначила, що під час визначення місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню її інтересів, при цьому суди повинні враховувати рівність прав матері й батька. Визначення місця проживання дитини — це одна з найскладніших категорій справ. На жаль, Велика Палата ВС винесла згадане рішення лише після відповідних рішень Європейського суду з прав людини.

— Які наступні кроки має зробити Верховний Суд, щоб стати досконалим взірцем для судової системи України?

— Досконалості немає меж. Думаю, кожен суддя ВС розуміє, яка особлива увага громадськості прикута до Суду, які сподівання покладені на нього та які очікування суспільства від його роботи. Тому сьогодні судді ВС мають працювати не покладаючи рук, щоб бути взірцем для суддів першої та апеляційної інстанцій, які в умовах кадрового голоду працюють із надмірним навантаженням. Адже саме ВС має демонструвати, що навіть у складній ситуації судова система здатна ефективно працювати.

Також слід відзначити, що ВС є досить відкритим. Він надає багато інформації про свою діяльність: інформує про події в житті Суду, оперативно поширює інформацію про важливі рішення, зміну правових позицій тощо. Можливо, у цьому напрямі також треба більше працювати.