4 лютого Вища кваліфікаційна комісія суддів проводить співбесіди за результатами дослідження досьє кандидатів на вакантні посади суддів Касаційного господарського суду.
На засідання ВККС з’явилося семеро кандидатів: Ігор Бенедисюк, Віталій Зуєв, Роман Крупник, Сергій Могил, Борис Поляков, Ольга Попікова та Артур Сімейко.
Ще один кандидат — Ольга Кроловець про причини своєї неявки не сповістила.
21.37 Після наради колегія ВККС ухвалила рішення оголосити перерву до 10.00 6 лютого для прийняття рішення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидатів на посади судді КГС Ігоря Бенедисюка, Віталія Зуєва, Романа Крупника, Бориса Полякова, Ольги Попікової та Артура Сімейка.
Решту кандидатів — Ольгу Кроловець та Сергія Могила — Вища кваліфкомісія визнала такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
21.05 Останній на сьогодні кандидат — адвокат Артур Сімейко. Має досвід роботи в органах прокуратури, як адвокат здійснював представництво сторін у вищих спеціалізованих судах та Європейському суді з прав людини.
Після початку проведення АТО бере участь у справах щодо злочинів проти громадської безпеки. У 1995 році був кандидатом в депутати Сєвєродонецької міської ради. Раніше участі в конкурсах на посаду судді не брав.
«Професії судді першої інстанції та адвоката за кваліфікаційними вимогами є майже рівнозначними. Проте адвокатська діяльність є більш цікавою порівняно зі здійсненням правосуддя у судах першої інстанції. Тому я не брав участі у доборі. Що стосується посади судді Верховного Суду — це професія на сходинку вище», — пояснив А. Сімейко.
НАЗК встановило розбіжності у відомостях, відображених в декларації кандидата. Так, у розділі «Нерухоме майно» А. Сімейко не зазначив право користування квартирою, яка є його фактичним місцем проживання.
19.30 Наступний кандидат, що проходитиме співбесіду — суддя Київського апеляційного господарського суду Ольга Попікова. За період з 2012 по 2017 рік вона розглянула 697 справ та 510 матеріалів. В подальшому було скасовано 16 ухвалених нею рішень.
У Вищої кваліфкомісії виникли сумніви щодо джерела походження доходів батьків кандидата та придбаного за їх рахунок майна - будинку та автомобіля. Крім того, суддя задекларувала понад 2 мільйони гривень. Як пояснила О. Попікова, вони були отримані внаслідок продажу квартири. У 2015 році вона також задекларувала 250 тис. дол. та аналогічну суму у гривні.
17.39 Наступний кандидат, Борис Поляков з вересня 2018 року обіймає посаду судді Київського апеляційного господарського суду. Він заявив клопотання про проведення співбесіди у закритому режимі задля того, аби не розголошувати інформацію щодо його матері, яка проживає на тимчасово окупованій території. Однак члени ВККС зазначили, що жодних даних, що становлять конфіденційну та ідентифікуючу інформацію, на засіданні озвучено не буде, тому співбесіда проходитиме у відкритому режимі.
ВККС залишила висновок ГРД щодо цього кандидата без розгляду, оскільки строк його подання був порушений. Однак члени Комісії вирішили обговорити його в загальній процедурі.
З приводу ситуації з розподілом справ у Вищому господарському суді кандидат зауважив, що на той момент визначення додаткових спеціалізацій не могло сприйматися суддями як втручання в автоматизований розподіл. «Будь-яких сумнівів у добросовісності запропонованої ідеї не було», — додав Б. Поляков.
15.35 Наступний кандидат — суддя Київського апеляційного господарського суду Сергій Могил.
До судової реформи він працював у Вищому господарському суді України, а потім брав участь у першому конкурсі до ВС, однак не набрав мінімально допустимого балу за іспит. На дії судді до ВРП надійшло загалом 10 скарг, проте до дисциплінарної відповідальності він не притягався.
В досьє С. Могила міститься довідка, у якій ідеться про сумнівні рішення та непрозорі статки кандидата.
ГРД звернула увагу на те, що С. Могил отримав від Міністерства внутрішніх справ відомчу відзнаку у вигляді зброї.
«Закиди стосовно того, що це може вплинути на мою незалежність від політичних фігур, не відповідають дійсності», — заявив суддя.
Щодо наявності родинних зв’язків із Сергієм Ківаловим та їх впливу на кар’єрне зростання судді С. Могил зазначив, що його призначення на посаду судді, а згодом секретаря судової палати і заступника голови суду не є наслідком «підтримки» родича.
Також кандидат зауважив, що Комісія має застарілу інформацію про майнові права його дружини: наразі вона є кінцевим бенефіціаром ТОВ «І-ТВ» та ТОВ «Інформаційний телеканал «Репортер».
Крім того, суддя разом з трьома дочками приватизував службову квартиру, не змінивши при цьому її статусу. Згодом С.Могил реалізував її та придбав інше житло. Однак у таких своїх діях суддя не бачить порушення засад доброчесності.
Ще одне питання ГРД стосувалося втручання в автоматизований розподіл справ у Вищому господарському суді. На думку С. Могила, його робота у зазначеному суді та участь у зборах суддів, де вирішувалося питання щодо нерівності навантаження на суддів та збільшення кількості спеціалізацій, не дає підстав стверджувати, про наявність мовчазної згоди із тим, що відбулося, та участі у втручанні в роботу системи авторозподілу справ.
15.00 Наступний кандидат, запрошений на співбесіду, Роман Крупник.
Був призначений суддею Господарського суду Львівської області, проте у червні 2018 року строк його повноважень закінчився. З 2016 року викладає у Національній школі суддів України.
Загальний бал, отриманий за результатами іспиту, — 168,5. За даними, наявними у ВККС, в декларації за 2015 рік зазначено, що на праві спільної власності у дружини кандидата перебуває квартира площею 51,5 кв.м у м. Комарно (дата набуття права — 18.10.1993), на праві користування у кандидата є квартира площею 30,2 кв.м у м. Львів (дата набуття права — 01.02.2013).
Проте в декларації за 2013 рік відомості про вказане відсутні.
«Ми одружилися 2013 року. Коли квартира була приватизована, моя дружина була маленькою. На момент подання декларації за 2013 рік вона не знала про цю квартиру. Щодо другої квартири, я помилково не вказав цю квартиру, оскільки вона належить моїй тітці, і жодних договорів між нами не було», — пояснив Р.Крупник.
З’ясувалося, що 2010-2011 рр. кандидат був членом політичної партії «Фронт змін».
«Політичною діяльністю я не займався, а опікувався виключно юридичними питаннями. У 2009 році я був зареєстрований як довірена особа кандидата в президенти Арсенія Яценюка. Проте моя робота обмежувалась виключно наданням правової допомоги виборчому штабу відповідної політичної партії. У зв’язку із участю у доборі на посаду судді я подав заяву на вихід з партії», — пояснив Р.Крупник.
У серпні 2018 року щодо кандидата було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у зв’язку із порушенням правил дорожнього руху, однак ця постанова була скасована рішенням суду.
Ще до того, в грудні 2011 року, щодо кандидата було складено протокол про адміністративне правопорушення, однак до відповідальності він не притягався у зв’язку із закінченням передбаченого законом строку.
13.52 На початку засідання повідомлялося, що кандидат на посаду судді КГС ВС суддя Апеляційного господарського суду міста Києва Ольга Кроловець не з’явилася, однак наразі вона прибула на співбесіду. Загальний бал за результатами іспиту в рамках конкурсу — 154,75. За період з 2012 по 2017 рік вона розглянула 948 справ та 703 матеріали. Загалом скасовано , ухвалених О.Кроловець судових рішень, змінених рішень не було.
ГРД надала висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, а НАЗК встановила розбіжності у майновій декларації судді.
Однак висновок ГРД О.Кроловець вважає необґрунтованим та упередженим. У ньому йдеться про втручання в автоматизовану систему розподілу справ у Вищому господарському суді України, в якому на той час працювала суддя.
«Жодних скарг чи то відводів членам колегії суддів не було. ГРД зазначила, що у цій справі завершено досудове розслідування, однак на цей момент мені нічого про це не відомо, у пресі я не знайшла ніякої інформації», — заявила О. Кроловець.
Разом з тим, член ГРД зауважив, що суддя жодним чином не відреагувала на факт втручання в розподіл справ, і саме це є показником її недоброчесності.
Розбіжності у майновій декларації полягали у неправильному зазначенні площі земельної ділянки, що розташована в анексованому Криму і отримана суддею у спадок. Державний земельний кадастр повідомив певну площу, і чому виникли такі розбіжності, кандидат пояснити не може. Крім того, на своїй батьківщині, у Криму суддя жодного разу після анексії не бувала.
12.43 Наступний кандидат, що бере участь у конкурсі як науковець — Віталій Зуєв. Наразі він працює над докторською дисертацією, у якій досліджує проблеми екологічного та господарського права і процесу. Крім того, він має досвід підготовки правових висновків щодо застосування норм права на запит суду. Загальний бал, отриманий ним за результатами іспиту — 160,25. При цьому за практичне завдання кандидат отримав більше балів, аніж за теоретичну частину іспиту.
Рік тому він брав участь у доборі кандидатів на посади суддів місцевих судів, однак йому забракло одного балу, щоб бути зарахованим на підготовку.
Громадська рада доброчесності не надала своїх висновків щодо кандидата, а НАЗК виявило деякі розбіжності у його майновій декларації: в ній зазначено, що автомобіль належить спільно кандидату та його дружині. Однак в реєстраційних документах органів поліції записано, що стовідсотковим власником машини є В. Зуєв. «Це майно було набуте у шлюбі, і відповідно до норм Сімейного та Цивільного кодексів, вважається спільною сумісною власністю подружжя», — пояснив В. Зуєв.
Члени ВККС зауважили, що кандидат та члени його сім’ї за останній час 45 разів перетнули кордон України.
Віталій Зуєв пояснив, що востаннє був за кордоном у 2013 році у зв’язку із відрядженням до бібліотеки Конгресу США, а до того протягом тривалого часу співпрацював із закордонною громадською організацією. Дружина кандидата кілька разів їздила в автобусні тури, а син, який займається у скаутській організації, їздив за кордон за рахунок приймаючої сторони.
Також у Комісії виникли питання з приводу кількох автомобілів: один з них, відповідно до реєстраційних даних, належить Зуєву Віталію Анатолійовичу, однак сам кандидат стверджує, що такого автомобіля не має. Можливо, його власник — повний тезка кандидата. За кермом другої машини В. Зуєв начебто перетинав кордон у січні 2011 року. Однак і цю інформацію кандидат заперечує.
У лютому 2016 В. Зуєв звернувся до поліції і повідомленням про те, що патрульний автомобіль стоїть на зупинці громадського транспорту із вимкненими проблисковими маячками. «Тоді була досить складна ситуація: у Дніпрі на кількох поліцейських машинах порізали шини. Тоді було повідомлено, що патрульний автомобіль має стояти у видимому місці, а один із поліцейських має залишатися всередині. Однак на той момент в автомобілі нікого не було, була пізня ніч, тому це повідомлення було скоріше турботою про поліцейських, аніж чимось іншим. Потім мені подзвонив командир взводу, подякував і пояснив, що поліцейські на той момент виконували завдання», — зазначив В. Зуєв.
Ще раз кандидат звернувся до поліції зі скаргою на неправомірні дії сусіда, який самовільно пиляв дерева, що перебувають у комунальній власності.
10.40 Першим співбесіду проходить голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк. Загальний бал, отриманий за результатами іспиту — 176,75. За час роботи на посаді судді з 2012-го по 2015 рік І. Бенедисюк розглянув 469 справ і 216 матеріалів. У подальшому було скасовано лише 3 рішення, постановлених ним.
Жодного разу при здійсненні судочинства І. Бенедисюк не порушував процесуальних строків розгляду справ.
За результатами спеціальної перевірки Національне агентство із запобігання корупції встановило наявність розбіжностей у відображених в декларації даних: кандидат зазначив про право власності на квартиру, садовий будинок та гараж, проте відомостей щодо цього майна у НАЗК немає.
Висновок Громадської ради доброчесності до Комісії надійшов поза межами встановленого строку — за 9 днів до проведення засідання. Представниця ГРД пояснила це запізнення тим, що члени Ради фактично працюють як волонтери після закінчення робочого дня. Також вона зауважила, що висновок був направлений о 00:04, тобто із запізненням усього на чотири хвилини, тому це не слід вважати порушенням строку.
«Формально строк порушений, однак з усіма зауваженнями, висловленими у висновку, я ознайомлений і підготував щодо них пояснення. Тому я не бачу жодних перешкод для того, аби дослідити висновок ГРД», — зазначив І. Бенедисюк.
Однак член ВККС Павло Луцюк висловив протилежну позицію: на його думку, підхід до вирішення цього питання має бути єдиним та справедливим: «Громадська рада доброчесності має бути зразком доброчесності. Порушено строк — треба діяти відповідним чином. Тому висновок слід залишити без розгляду, а пояснення кандидата заслухати за загальною процедурою», — переконаний П. Луцюк.
Мотиви участі у другому доборі до Верховного Суду І. Бенедисюк пояснив тим, що у першому конкурсі брали участь двоє членів ВРП, тому могли виникнути проблеми із кворумом на засіданнях Ради. До того ж раніше він працював у Вищому господарському суді і бажає продовжити свою кар’єру саме у новоствореному Касаційному господарському суді.
Громадськість та ЗМІ обговорювали те, що у 2017 році до ВРП надійшов запит щодо заробітної плати членів Ради. Відповідь на нього надав заступник голови ВРП. «У членів ВРП фактично немає заробітної плати, тому повідомити таку інформацію неможливо. Інформація щодо їх доходів розміщена на відповідному загальнодоступному ресурсі. Вищий адміністративний суд скасував це рішення і зобов’язав нас надати таку інформацію, хоча, ще раз підкреслюю, що сам запит був поставлений некоректно, бо заробітної плати члени ВРП не мають», — пояснив І. Бенедисюк.
ВККС дослідила звернення Андрія Хімчука, у якому йшлося про припинення практики онлайн-трансляції засідань ВРП за головуванням І.Бенедисюка.
«Під час роботи Вищої ради юстиції в її складі була одна дисциплінарна палата, засідання якої завжди транслювалися в інтернеті. Після того, як запрацювала Вища рада правосуддя, було створено три дисциплінарні палати. Онлайн-трансляція засідання кожної з них могла не відбуватись через відсутність технічної можливості. Крім того, законом не передбачена обов’язковість онлайн-трансляції засідань дисциплінарних палат. Разом з тим є рекомендації міжнародних експертів, які стверджують, що трансляція процесу розгляду дисциплінарних проваджень — це часом занадто. Але ми зумисне пішли на цей крок, аби у той час, коли є колосальна недовіра до судової системи, забезпечити максимально відкриту діяльність ВРП», — зазначив І. Бенедисюк.
Крім того, кандидат підкреслив, що неоприлюднення інформації щодо члена ВРП, який здійснює дослідження дисциплінарної скарги до моменту відкриття провадження, є також небезпідставним — таким чином ВРП унеможливлює будь-який вплив на нього та забезпечує його незалежність і безпеку.
«Зараз є рішення Верховного Суду, який зобов’язав нас розкривати таку інформацію. Ми, як законослухняні громадяни, виконаємо це рішення, тому надаватимемо такі відомості. Яким чином це вплине на роботу ВРП, побачимо згодом», — зауважив голова Вищої ради правосуддя.
І. Бенедисюк заявив, що йому невідомо, чому НАЗК не володіє інформацією щодо наявного у його власності нерухомого майна, оскільки він надавав відомству відповідні правовстановлюючі документи.
За словами члена ВККС П. Луцюка, набуло широкого резонансу питання, пов’язане із перебуванням І. Бенедисюка на посаді судді в Російській Федерації та одночасне набуття статусу судді в Україні.
«Широкий розголос щодо цього питання є перебільшеним. Ця інформація була відображена в моєму послужному списку і автобіографії, які були розміщені в інтернеті. Я цього ніколи не приховував. У 1991 році, коли я закінчив військовий інститут, був розподілений у Южносахалінськ, де виконував обов’язки судді військового трибуналу як офіцер радянської армії. Після проголошення незалежності України я прийняв рішення перевестися в Україну. Перевестися тому, що офіцер тоді не міг просто написати заяву про відставку та піти, як це зараз може зробити суддя. Я написав звернення, однак отримав відповідь, що таке переведення неможливе. Для цього я мав знайти вакантну посаду судді в Україні. В лютому 1994 року я був обраний суддею військового суду київського гарнізону. Я був і є громадянином України — мені не потрібно було отримувати громадянство РФ, достатньо було лише офіцерського посвідчення. Мені неприємно про це говорити, бо те, скільки зусиль мені довелося докласти, аби перевестися в Україну, мало б вважатися моєю заслугою, а не недоліком», — підкреслив І. Бенедисюк.
У членів Комісії виникли питання щодо Указу Президента про державну нагороду І. Бенедисюка зброєю.
«Це одне із питань, відображених у негативному висновку ГРД, — питання моєї політичної нейтральності. Разом з тим, щодо тих членів ВРЮ, які були призначені на посади Верховною Радою, жодних сумнівів у політичній нейтральності у ГРД не виникло. Нагороду я отримав як голова Вищої ради юстиції. Закон на той час не забороняв отримання такої нагороди. Я не вбачав можливості відмовитися від цієї нагороди, тим більше я отримав її в першу чергу як член ВРЮ, а не як суддя, і навіть не знав, що мене нагородять. Ця нагорода вручається військовослужбовцям, а я є військовим запасу», — пояснив кандидат на посаду судді КГС ВС.
За інформацією, поширеною у ЗМІ, в березні 2017 року між Ігорем Бенедисюком та групою активістів стався конфлікт. Один з активістів зазначив, що І. Бенедисюк начебто намагався здійснити наїзд на учасників руху автомобілем, а потім застосував зброю. Натомість в прес-службі Вищої ради правосуддя повідомили, що голова ВРП був змушений з метою самооборони застосувати зброю, зробивши попереджувальний постріл у повітря. Наразі голова ВРП є потерпілим у кримінальному провадженні, відкритому за фактом вказаних вище подій.
«Це не конфлікт, а замовна акція, спрямована на дискредитацію мне, як голови ВРЮ. На сьогоднішній день у зв’язку із тим, що слідство триває, я не можу сказати, хто був замовником. Я вважаю, що зброю застосував правомірно, бо у нічний час близько 12 осіб у балаклавах, поводячись агресивно, погрожували знищенням майна та застосовували фізичне насильство до моєї дружини, яка фіксувала ці події на відео», — пояснив І. Бенедисюк.
