Обставини справи
Позивач, яка працювала дояркою на сільськогосподарському підприємстві, звернулася до суду з позовом до свого роботодавця про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати. Вона стверджувала, що керівництво підприємства порушило її право на оплату праці, оскільки в листопаді 2004 року вона отримала 188 грн, а мінімальний розмір заробітної плати тоді становив 237 грн.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
При ухваленні рішення у справі місцевий суд виходив з того, що відповідач здійснив оплату праці відповідно до положень ст. 111 Кодексу законів про працю за фактично виконану позивачем роботу (на підприємстві діяли норми обслуговування та розцінки з оплати праці робітників), а відтак, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд залишив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у силі, посилаючись на те, що мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Однак доказів того, що позивач у листопаді 2004 року повністю виконала місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт), в матеріалах справи немає, і сама позивач про це не зазначала.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», розмір заробітної плати може бути нижчий за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання працівником норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Відповідно до ст. 111 КЗпП, при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата у цьому разі не може бути нижча за дві третини тарифної ставки встановленого такому робітникові розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
«Розцінка оплати праці за одиницю продукції може розраховуватися як для окремих категорій робітників ферми, так і всього колективу з наступним розподілом її між кваліфікаційними групами та всередині їх через відповідні коефіцієнти, а за умов організації праці, побудованої на принципах суміщення професій і взаємозаміні у виконанні робіт, розподіл оплати між членами колективу може здійснюватися порівну пропорційно відпрацьованому часу.
Відповідно, оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці», — йдеться у постанові Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року.
З огляду на зазначене КЦС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, підтвердивши законність рішень судів першої та апеляційної інстанці1.
«Судово-юридична газета» висвітлювала також рішення Касаційного цивільного суду щодо особливостей та порядку відшкодування вартості відчуженого майна при поділі спільного сумісного майна подружжя.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду визначила, чи зараховується стаж роботи викладачем школи мистецтв до пільгового стажу для отримання пенсії за вислугу років.
