Комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович закликала українських парламентарів не проводити голосування щодо мовного закону до 31 березня, а розглянути законопроект після президентських виборів. В інтерв’ю каналу «Право TV» народні депутати України поділилися своїми думками з приводу положень резонансного закону та відповідної реакції Заходу.
Під час обговорення будь-якого законопроекту, в т.ч. про статус державної мови, треба відходити від політичних гасел і говорити більше професійною мовою. На цьому наголосив народний депутат Сергій Власенко: «Повинно бути наступне: державна мова одна, спілкування українців у публічній, державній площині державною мовою, а в приватному спілкуванні, будь ласка, спілкуйтеся будь-якою мовою, якою вам зручно. Що стосується Ради Європи і Дуні Міятович — це її позиція. Вона може радити все, що завгодно, а ми будемо у відповідь радити, що їй робити, і це теж, напевне, нормально».
«Вже як наші європейські партнери сказали, що не треба поспішати голосувати за мовний закон як піар-кампанію перед виборами, то очевидно, що ми повинні зробити висновки. Нам потрібен стрижневий закон, закон для формуванні нації, а не недозакон», — додає народний депутат Олег Барна. На його думку, треба взяти до уваги всі можливі правки, яких потребує цей законопроект, зокрема, щодо захисту наукових робіт, викладання у школах державною мовою тощо.
А правок до мовного закону дійсно чимало — більше 2 тисяч. Багато з них є абсурдними і подані лише для затягування розгляду законопроекту, переконаний депутат Юрій Дерев’янко: «У будь-якій нормальній європейській країні ми бачимо, що мова державна, мова національна захищена і має певне державне законодавче регулювання. І всі інші мови не можуть бути дискриміновані. Але ми повинні мати нормальні, зрозумілі правила для всіх».
«Спектр правок максимально широкий: від запровадження мовних інспекторів, що, на моє переконання, є неприпустимим, і до регламентації певних статусів мов національних меншин. Робота законодавця — дивитися на закон, і якщо ти з ним не погоджуєшся, то писати поправки. Це не є затягуванням чи не затягуванням часу. Це є нормальний законотворчий, законодавчий процес», — зазначає Сергій Власенко.
Деякі народні депутати вважають, що розгляд закону про мову в Україні не на часі. Так, Олексій Гончаренко мовної проблеми в нашій державі не бачить і закликає колег слідувати заповіді:«не нашкодь»: «Взагалі думка наступна: все, що стосується розвитку державної мови — однозначно так. Все, що стосується можливих утисків інших мов — однозначно ні. Що стосується заяви Дуні Міятович. Це, безумовно, внутрішня справа України, коли і що приймати. Але я би тут погодився, що такий закон краще приймати після виборів. І я думаю, що саме таким чином воно і буде, бо кількість правок така, що ми ні до першого туру, ні до другого (який, скоріше за все, буде) не завершимо розгляд правок».
Народний депутат Юрій Павленко також вважає, що мовний закон варто ухвалювати після 31 березня, після серйозного суспільного обговорення в країні, з міжнародними партнерами, а також з тими державами, представники національностей яких живуть на території України та є її громадянами: «Відповідно, цей закон повинен підтримувати і розвивати українську мову, але при цьому підтримувати і розвивати й інші рідні мови громадян країни. На жаль, Верховна Рада обрала концепцію не підтримки і розвитку, не єднання нації, а обрала концепцію закону, який через примус, через різні інспекції, додаткові органи влади буде втручатися в життя і в різні сфери життя українських громадян, а це, на мій погляд, тільки посилить розкол, розбрат, який, на жаль, є сьогодні в українському суспільстві».
Питання мовного інформаційного простору варто «виносити за дужки» і цього закону про державну мову, й інших, заявив народний депутат Ігор Мосійчук. І додав: «Країні потрібна лагідна українізація, а ми, схоже, її зупинили».
Говорячи про майбутню відповідальність за невиконання закону про державну мову, парламентар Іван Вінник відзначив: зараз йде мова переважно про юридичну відповідальність: «Це не санкція, а просто відповідальність людини, яка, працюючи в органах державної влади, з неповагою ставиться до вимог Конституції України. І тут все очевидно, тому що будь-який державний службовець, набуваючи повноважень, віддає присягу на вірність народові України і бере на себе зобов’язання виконувати і закони, і Конституцію. Тож якщо він свідомо це порушує, зрозуміло, юридично-дисциплінарна відповідальність — можливо, той елемент, який може бути до нього застосований».
Пом’якшує виконання мовного закону також наявність у ньому перехідних періодів для поступової адаптації до нових вимог, дотримуватися яких вже давно потрібно, резюмував народний депутат Руслан Сидорович: «Якщо просто вдуматися в те, що на 28-му році незалежності країна не має закону, який регулює функціонування державної мови — це нонсенс. Прийняття закону про державну мову — це один з елементів державності. Не може країна функціонувати в умовах, коли державна мова лише фіксується однією статтею Конституції».
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що питання закону про мову розглядала погоджувальна рада ВРУ. Майже всі фракції підтримали документ. Проти розгляду законопроекту №5670-д виступили тільки депутати з Опоблоку.
Також ми писали, що 14 березня розгляд проекту закону про забезпечення функціонування української мови як державної (№5670-д) продовжиться з 272-ї правки.
