Обставини справи
Під час виконання службових обов’язків стався нещасний випадок, внаслідок чого працівник отримав травму. За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку комісія головного управління Державної служби з охорони праці у Донецькій області склала відповідні акти за формами Н-5 та Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Однак працівник, що зазнав травм, не погодився із рішенням спеціальної комісії в частині визнання винними у нещасному випадку генерального директора та механіка підприємства. Відтак він звернувся до суду із вимогою визнати протиправними та скасувати згадані вище акти спеціальної комісії ГУ Державної служби з охорони праці.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Закриваючи провадження в адміністративній справі, місцевий суд, із висновками якого погодилась і апеляційна інстанція, керувався тим, що оскаржувані акти не є актами індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак позивач наполягав на тому, що цей спір є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На це він вказав у касаційній скарзі, яку 30 січня розглянула Велика Палата Верховного Суду.
Правова позиція Великої Палати ВС щодо юрисдикції спору
Велика Палата виходила з того, що, порушуючи питання про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов'язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Крім того, судді звернули увагу на те, що спеціальна комісія не здійснювала владних управлінських функцій, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що склала відповідні акти, які не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.
«Суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України», — констатувала ВП ВС у постанові від 30 січня 2019 року.
Зазначимо, що аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах також міститься і у постанові Великої Палати ВС від 12 грудня 2018 року у справі №2а-2555/11/2670.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВП ВС визначила юрисдикцію позовів до медико-соціальної експертної комісії.
Крім того, Велика Палата вказала на відсутність у Кримінальному процесуальному кодексі обмеження щодо оскарження рішення з підстави неправильної кваліфікації дій засудженого.
Також ми писали про те, що Велика Палата висловила правову позицію щодо можливості повторного розгляду справи за умови, якщо Європейський суд з прав людини не визнав порушення права на справедливий суд.
