З появою нового Кримінального процесуального кодексу в Україні суттєво розширилися функції суду щодо контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів сторін кримінального провадження під час досудового розслідування. З цією метою ввели інститут слідчого судді як процесуальної фігури, яка спеціально уповноважена на здійснення такого контролю.
Передбачалося, що слідчі судді будуть здійснювати такий контроль шляхом розгляду клопотань про надання дозволу на проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права і свободи людини; надання дозволу на застосування запобіжних заходів, а також розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування. Проте новий КПК діє вже сім років, а слідчі судді й досі стикаються у своїй діяльності з проблемами, через які незадовільним стає і судовий контроль за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування.
У ході загальноукраїнського семінару для суддів апеляційних та місцевих загальних судів «Актуальні проблеми діяльності слідчого судді у кримінальному провадженні» ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук зазначив: «Інститут слідчого судді був запроваджений як очевидна потреба посилення судового контролю за надзвичайно вразливою для порушення прав людини стадією досудового розслідування. Можна впевнено сказати, що на відміну від судового розгляду, де належно захищаються права підозрюваного та підсудного, на стадії досудового розслідування, яке на сьогодні є функцією виконавчої влади, таких порушень все ще залишається надзвичайно багато. Особливо це стосується запобіжних заходів. Можливо, у меншій мірі — коли йде судовий контроль за негласними слідчими діями. Тут судді складно проявити певну активність. Тим не менш, мушу зазначити, що на сьогодні належного судового контролю за стадією досудового розслідування ми все ще не досягли».
Керівник школи суддів виокремив основні причини цього:
- завантаженість суддів;
- недобросовісність чи недостатня кваліфікація слідчого апарату;
- відсутність адвоката і представника сторони на процесуальній стадії, яка є об’єктом проведення негласних слідчих дій чи окремих процесуальних кроків, таких як відсторонення від посади, арешт майна, вилучення майна і передача його в управління іншим особам, допити свідків, обшуки тощо.
«Наразі маємо визнати, що судді все ще виходять із доктрини добропорядності, професійної чесності слідчих, тих, хто звертається з відповідними клопотаннями. Це не завжди так, і рівень судового контролю має бути суттєво посилений. Апеляційний перегляд багатьох рішень слідчих суддів, де з’являється захист, який має можливість перевірити і довести суду необґрунтованість чи неналежну обґрунтованість відповідних клопотань, свідчить про те, що судді все ще не приділяють належної уваги розгляду відповідних клопотань, покладаючись на виключну добросовісність органів досудового розслідування. Цього мало», — вважає Микола Оніщук.
Окремо він відзначає те, що проблема ефективності досудового розслідування є не менш значущою, ніж тема справедливого судочинства та довіри до суду. Стан справ у цій сфері виглядає ще більш проблематичним.
З метою покращення ефективності роботи слідчих суддів для них проводяться семінари і тренінги, а іноземні партнери обіцяють випустити спеціальний посібник після того, як робочі групи відвідають регіони і вивчать, що ж саме заважає суддям повною мірою виконувати свої функції.
Заступник голови операційного департаменту Консультативної місії Європейського Союзу Розалін Шихан повідомила: «Під час спілкування зі слідчими суддями в Україні ми неодноразово чули, що існує проблема з відсутністю єдиної практики у їх роботі, бракує шаблонів. Тому ми маємо на меті розробити посібник для слідчих суддів, який уніфікує практику і допоможе їм у роботі. Цей посібник буде доступний онлайн. Ми почнемо з того, що обговоримо всі проблеми зі слідчими суддями, а потім уже, на заключному етапі плануємо обговорити пропозиції з прокурорами і адвокатами для того, щоб разом підготувати хороший матеріал для стандартизації роботи слідчого судді».
