У справі, що розглядалася, спір виник з приводу недоотримання державним бюджетом коштів у зв'язку із завищенням вартості проектних робіт з капітального ремонту приміщення початкової школи-садочка.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Держфінінспекції на рішення окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду. Позивач просив стягнути на користь державного бюджету завдані відповідачем збитки. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову було відмовлено. Позивачу було роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Господарського процесуального кодексу України.
Держфінінспекція, не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду, прийняти нове рішення про задоволення позову. У касаційній скарзі позивач вказав, що органи державного фінансового контролю під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, а цей спір про стягнення коштів стосується реалізації компетенції Держфінінспекції у сфері управління як суб'єкта владних повноважень.
Між сільською радою та ТОВ був укладений договір про виконання робіт з капітального ремонту приміщення початкової школи-садочка. Договором передбачено, що загальна вартість замовлених робіт становить 21 тис. 273 грн, а їх оплата здійснюється протягом трьох календарних днів на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт. Держфінінспекція, проводячи позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності сільської ради, виявила порушення, які задокументовано в акті ревізії. Порушення полягали в недоотриманні державним бюджетом коштів на суму 16 тис. 546 грн 89 коп. у зв'язку із завищенням вартості проектних робіт з капітального ремонту приміщення початкової школи-садочка. Зазначене порушення допущено головою сільської ради, яким підписано акти приймання-передачі робіт із завищеною вартістю.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачене ст. 10 Закону №2939-XII, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Позивачем у цій справі є Держфінінспекція як суб'єкт владних повноважень (у розумінні положень КАС України), правовий статус якої визначено Законом №2939-XII, згідно з яким їй надано право звертатися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків. При цьому здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень (владних управлінських функцій) обумовлює виникнення правовідносин з підконтрольною установою (сільською радою), які мають публічно-правовий характер.
Однак спір у справі стосується вимоги Держфінінспекції стягнути з ТОВ завдані державному бюджету збитки, які виникли у зв'язку із завищенням останнім вартості проектних робіт з капітального ремонту. Тобто суб'єкт владних повноважень заявив позовні вимоги до юридичної особи, яка не є підконтрольною установою, владних управлінських функцій відносно відповідача Держфінінспекція не здійснює, а тому й права позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом до непідконтрольної їй установи, тобто до суб'єкта господарської діяльності про стягнення коштів (збитків) закон також не передбачає. Отже, Держфінінспекція не має права на звернення до адміністративного суду з позовом до непідконтрольної установи, в даному випадку юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення), є обґрунтованим.
З постановою можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала висновок ВС щодо вимог стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити.
