Ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять не лише права, а й обов’язки спадкодавця, що належали йому за життя. Винятком з цього правила є зобов’язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Зобов’язання, нерозривно пов’язані з особою боржника, не можуть бути виконані іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов’язання спадкодавця незалежно від виду спадкування — за заповітом чи за законом.
Борги спадкодавця — це майнові зобов’язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх.
Відповідно до ст. 1282 Цивілиного кодексу України, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Такий обов’язок покладений і на осіб, наділених правом на обов’язкову частку в спадщині. Включення до складу спадщини обов’язків спадкодавця зумовлене універсальним характером спадкового наступництва, за яким до правонаступника переходить весь комплекс прав та обов’язків, які належали правопопереднику на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З урахуванням зазначеного доцільно говорити не про відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця, а саме про наступництво спадкоємцями боргів спадкодавця.
Фабула справи №755/7730/16-ц: За життя спадкодавець уклав із позивачем два попередні договори купівлі-продажу — квартири та земельної ділянки, отримав позику та склав заповіт. У подальшому спадкодавець помер, так і не виконавши обов’язки за укладеними договорами. Дізнавшись про смерть спадкодавця (боржника), позивач у встановлений законом строк подав відповідні заяви-претензії до нотаріуса та просив останнього сповістити спадкоємців про його кредиторські вимоги.
З метою задоволення своїх кредиторський вимог позивач звернувся до суду з позовом до спадкоємців боржника (спадкодавця) про тлумачення заповіту, залишеного останнім, та з вимогою стягнути 400 000 дол. США за рахунок спадкового майна. Вимога позивача про тлумачення заповіту була зумовлена тим, що представник відповідача заперечував факт прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом. У своїх доводах позивач посилався на те, що оскільки не охоплене заповітом нерухоме майно спадкодавця за законом ніхто не прийняв, зі змісту самого заповіту можна дійти висновку, що таке майно перейшло саме відповідачу.
Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки позивачем не було доведено тієї обставини, що померлому за життя належали будь-які права на рухоме чи нерухоме майно, і що не встановлена вартість спадкового майна.
Натомість Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №755/7730/16-ц висловився на користь позивача частково, зазначивши, що перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений ст. 1219 ЦК України, отже, зобов'язання за попередніми договорами купівлі-продажу та договором позики входять до складу спадщини. А отже, права кредитора підлягають захисту в порядку, визначеному ст. 1281, 1282 ЦК України.
Водночас Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про тлумачення змісту заповіту, оскільки останній не містить неточностей або суперечностей.
З постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 р. у справі №755/7730/16-ц можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про успадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера.
