Намагання директора Державного бюро розслідувань Романа Труби змінити склад Ради громадського контролю і провести вибори нових членів за зміненою процедурою викликав жвавий опір більшості членів ради.
18 квітня мало відбутися онлайн-голосування щодо кандидатів від громадських організацій у новий склад Ради громадського контролю. Планувалося, що у другий склад РГК увійдуть ті громадські активісти, які наберуть більшу кількість голосів. Причому квоти для громадських організацій скасовувалися, значення надавалось тільки персоналіям. Відповідні зміни були внесені у Постанову Кабінету міністрів України щодо формування РГК при ДБР.
Втім, напередодні Окружному адміністративному суду міста Києва були подані кілька позовів, що стосувалися не тільки процедури виборів, але й повноважень самого директора ДБР, які ці вибори намагався провести.
Підготовче засідання щодо справи про Регламент повноважень директора ДБР призначено на 15 травня. Але в подальшому ця справа розглядатиметься у спрощеному провадженні без виклику сторін. Підготовче засідання у справі щодо конкурсу в РГК призначено на 25 травня, також задоволена заява позивача про забезпечення позову і, таким чином, зупинене проведення конкурсу.
Зірвані плани
Рішення адміністративного суду першої інстанції, на думку директора ДБР Романа Труби, зриває створення кількох важливих інституцій при бюро, в яких бере участь громадськість. По-перше, це згадана Рада громадського контролю.
«У старого складу Ради закінчуються повноваження. З 27 квітня його не буде. Крапка», — стверджує директор.
Новий склад намагалися обрати за новими процедурами, які, до речі, запропонували представники широкої громадськості, а технічні умови розробляла громадська організація «Електронна демократія».
«До речі, від діючої РГК жодних пропозицій щодо електронного голосування не надходило. Таким чином, 43 кандидати від громадськості стали заручниками блокування конкурсу», — зауважив Роман Труба.
Друга проблема, що виникає з блокування процесу оновлення складу РГК, полягає в тому, що на фінальній стадії у Національному агентстві України з питань державної служби знаходиться розробка Типового положення про Дисциплінарну комісію. За словами Р.Труби, начебто на найближчому засіданні уряду очікується його розгляд і затвердження.
«Це відкривало б шлях до створення Положення про Дисциплінарну комісію при ДБР і, власне, утворення самої комісії. Але враховуючи, що троє членів комісії з п’яти мали б представляти Раду громадського контролю, ці плани також відкладаються», — підсумовує ситуацію Роман Труба.
Колегіальність повноважень
Як зазначають представники поки що діючої Ради громадського контролю при ДБР, рішення звернутися до суду у них виникло після ознайомлення зі змінами, які були внесені у постанову КМУ.
Зокрема, вони вважають, що директор ДБР привласнив непритаманні йому функції: він може одноосібно приймати рішення щодо дострокового припинення повноважень будь-якого члена РГК, якщо вирішить, що його дії виходять за межі наданих прав.
«Втім, не забуваємо, що члени РГК автоматично входять до складу Дисциплінарної і конкурсних комісій. Якщо директор ДБР матиме право припиняти повноваження членів таких комісій від громадськості, то це є прямим втручанням у роботу комісій», — зазначає член РГК Ярослав Романенко.
Представник громадськості нагадав, що нинішній склад РГК ще на своєму першому засіданні делегував трьох представників до майбутньої Дисциплінарної комісії. Але протягом 9 місяців директор ДБР ніяк не реагував на це рішення. Він посилався на відсутність Типового положення про комісію, що не давало змоги її утворити.
«Коли ми почали зі свого боку з’ясовувати причину неутворення Дисциплінарної комісії, то виявилося, як нам повідомило Національне агентство України з питань державної служби, що ніякого Типового положення не треба. Сам директор ДБР може все вирішити, але через призму положень Закону про державну службу, бо працівники Бюро є державними службовцями», — продовжує активіст.
Потім, за його словами, у директора народилась ідея про електронне голосування і про другий конкурс до РГК.
Крім того, як вважає Ярослав Романенко, очільник ДБР не наділений правами тлумачити постанову уряду щодо повноважень складу РГК. Він має лише декларативну функцію затверджувати склад РГК та припиняти її діяльність після завершення каденції.
«І ось проблема — жоден нормативний акт не визначає, як вираховується термін цієї каденції», — зауважує член РГК.
Громадські активісти зверталися до науковців, і мають від КНУ ім. Т. Шевченка висновок, де вказано: позиція керівника ДБР про те, що повноваження РГК діють один рік з моменту виходу наказу, є хибною. У жодному нормативному акті немає ніяких натяків на таку позицію.
Таким чином, вважають у РГК, їхні повноваження мають продовжуватися до появи правової визначеності з даного питання. Конфронтацію з директором ДБР вони пояснюють намаганням останнього завести в РГК підконтрольних собі членів.
Вирішення принципової проблеми вони бачать у внесенні більш чітких формулювань у профільне законодавство.
«Я б більш докладніше розписав, яким чином рахувати термін повноважень РГК. А крім того, треба щоб директор ДБР виконував пряму норму ст.12 Закону про ДБР, яка чітко вказує, що його повноваження мають бути колегіальними», — запропонував Ярослав Романенко.
