Окружний адміністративний суд міста Києва розглядав справу №826/134/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія студія 1+1», в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати накази «Про доповнення (оновлення) переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі звернення Служби безпеки України» в частині доповнення переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, прізвищем громадянина Російської Федерації, визнати протиправним та скасувати наказ в частині анулювання державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що дії та рішення відповідачів позивачі вважають протиправними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті всупереч чинному законодавству України, з перевищенням повноважень органів, наслідком чого стала неможливість позивачів здійснювати господарську діяльність щодо сповіщення у телевізійному ефірі на території України, а також надання прав на демонстрацію фільмів іншим суб'єктам господарювання.
Винесенню оскаржуваних відповідачами актів передувало прийняття СБУ постанови про заборону в'їзду в Україну громадянину, через що суд сприйняв оскаржувані позивачами рішення Мінкультури України та Держагентства України з питань кіно як прийняті на підставі постанови СБУ, тобто як похідні. Саме рішення про заборону в'їзду в Україну конкретній особі приймається у випадку достатньої інформації, отриманої у встановленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.
Суд зазначив, що твердження СБУ ґрунтуються виключно на відомостях, отриманих з інтернет-джерел, за відсутності будь-якої правової кваліфікації дій, які начебто вчинені особою. Відомості щодо перевірки достовірності такої інформації суду протягом розгляду справи не були надані.
Встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що, керуючись неперевіреними та непідтвердженими у встановленому порядку відомостями, СБУ прийняла рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки, направивши відповідачу звернення щодо внесення вказаної особи до переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Однак, керуючись положеннями законодавства, не кожна особа, якій заборонено в'їзд в Україну, автоматично вважається такою, що становить загрозу національній безпеці держави. Проте СБУ кваліфікувала громадянина РФ як особу, яка власне становить загрозу національній безпеці.
Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких реальних доказів чи інших підтверджень тих обставин, що ця особа своїми діями створила реальну або потенційну загрозу національній безпеці України, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про протиправність дій СБУ щодо підготовки довідки про наявність підстав для прийняття постанови про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації, протиправність постанови стосовно заборони в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації строком на три роки та дій стосовно звернення до Мінкультури України щодо внесення громадянина РФ до переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.
Суд встановив, що, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачі діяли необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, не у спосіб, визначений законами України, упереджено та недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом.
За повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду, апеляційні скарги залишені без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
З рішенням суду першої інстанції можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що необхідно брати до уваги при оскарженні нормативно-правового акта.
