Обставини справи
Приватний виконавець виніс постанову про призначення суб’єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості арештованого майна. Відповідно до звіту залученого спеціаліста, ймовірна вартість нерухомості склала 1 254 000 грн без ПДВ. Натомість експертиза, проведена спеціалістами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, дала інший результат — 2 200 660 грн без ПДВ. Повторну оцінку майна приватний виконавець не призначав.
Власник арештованого майна звернувся до суду зі скаргою, в якій стверджував, що дії приватного виконавця є неправомірними, оскільки результати оцінки майна є заниженими та такими, що не відповідають реальному стану нерухомого майна та об’єктивним цінам, що склалися на ринку нерухомості.
Тож заявник просив суд визнати такі дії виконавця неправомірними, а результат оцінки майна — недійсним.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Суд першої інстанції у задоволенні зазначених у скарзі вимог відмовив, виходячи, зокрема, з того, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання висновки та його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Апеляційний суд скасував це рішення в частині відмови у визнанні неправомірними дій приватного виконавця. В іншій частині ухвалу місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі виконавець посилався на те, що ані Законом України «Про виконавче провадження», ані іншими нормативно-правовими актами, що регулюють процедуру звернення стягнення на майно, не передбачено призначення приватним виконавцем повторної оцінки майна боржника.
Правова позиція Верховного Суду
Ухвалюючи рішення про залишення в силі ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив із того, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності — суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження №12-18гс18).
«Аналіз ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ», — зазначається у постанові КЦС від 8 травня 2019 року.
Таким чином, залучивши суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до положень цього ж Закону має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.
Тож, встановивши відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, суд першої інстанції, на думку колегії суддів КЦС ВС, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги.
Натомість суд апеляційної інстанції, при скасуванні ухвали суду першої інстанції та частковому задоволенні скарги, припустився помилки, пославшись на те, що приватний виконавець не вжив необхідних дій для встановлення дійсної вартості майна та не призначив повторну оцінку.
Апеляційний суд також залишив поза увагою те, що виконавець зобов`язаний вчиняти виконавчі дії відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», яким призначення повторної оцінки майна за наведених обставин не передбачено.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду визначила юрисдикцію справ щодо оскарження дій виконавця стосовно виконання судових рішень щодо конфіскації майна.
