Перший заступник директора ДБР Ольга Варченко та заступник Олександр Буряк прокоментували «Судово-юридичній газеті» останні події навколо Державного бюро розслідувань.
Щодо набору оперативних працівників
Наразі ДБР доводиться звертатися за оперативною допомогою у розслідуванні до представників тих же правоохоронних органів, які входять до підслідності ДБР. Коли ДБР буде мати власних оперативників?
Олександр Буряк: Ми довго цього чекали, і нарешті 22 травня набули чинності зміни до Закону «Про Державне бюро розслідувань», які розблокують для нас можливість набрати оперативних співробітників і повноцінно здійснювати свої функції. Загалом це понад 500 людей. На даний час видано наказ про створення конкурсної комісії та готуються відповідні нормативні документи для проведення конкурсу.
До цього, на жаль, працювали лише слідчі підрозділи, які у разі необхідності могли звернутися за оперативним супроводженням до інших правоохоронних органів. А оскільки наша підслідність стосується злочинів, вчинених правоохоронцями, нам фактично доводилось звертатися до тих же правоохоронців за оперативною підтримкою. Це є некоректним та не сприяє реалізації принципу об’єктивного розслідування.
Нові кадри потребуватимуть ефективних керівників, які мають допомогти налагодити їх роботу. Втім, на жаль, щодо призначення та звільнення цих керівників наразі виникли проблеми.
Щодо звільнення співробітників директором ДБР
На слуханнях у Комітеті ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Ви повідомили про порушення з боку директора ДБР Романа Труби при звільненні співробітників Бюро. У чому полягали такі порушення?
Олександр Буряк: Наказ директора ДБР Романа Труби про звільнення співробітників у зв’язку з тим, що вони не пройшли випробувального терміну не має юридичних підстав. Це наша спільна із першим заступником Ольгою Варченко позиція.
Нам дійсно направлялися на погодження проекти наказів про звільнення 4 співробітників. До цих проектів не було додано жодних документів, які б обґрунтовували висновок про непроходження ними випробувального терміну або ж інші причини, що обґрунтовували необхідність звільнення, тому не було ніяких законних підстав для погодження цих наказів.
Ольга Варченко: О 9.30 год. 28 травня нам надійшли проекти наказів про звільнення співробітників. Як вже зазначив Олександр Буряк, до проектів ніяких документів, що обгрунтовують звільнення, додано не було, тому ми спробували розібратися, на якій підставі людей звільняють.
Так, якщо говорити в цілому, чи законно було встановлено цей випробувальний термін, то згідно із законом про ДБР, його працівникам такий термін не встановлюється. Директор ДБР вирішив керуватися не спеціальним профільним законом про ДБР, а Законом «Про державну службу». Втім навіть якщо брати до уваги цей закон, то випробувальний термін є обов’язковим лише при призначенні особи на посаду державної служби вперше. Звісно, серед керівників управлінь немає людей, що призначають на посади держслужби вперше. Крім того, згідно з КЗПП, що поширюється і на працівників ДБР, випробувальний термін не встановлюється переможцям конкурсу.
Якщо випробувальний термін встановлено, які критерії оцінювання працівника? На час випробувального терміну ставляться завдання, які працівник має виконати. Оцінює результати роботи безпосередній керівник працівника. І лише якщо людина не впоралась з конкретними завданнями, можна повідомити його про непроходження випробувального терміну.
Важливий момент: частина звільнених керівників підпорядковується першому заступнику директора та заступнику. У нас не було зауважень до роботи цих людей. Тоді чому ж директор вирішив, що вони не відповідають займаним посадам?
Ще один не менш важливий момент. Один зі звільнених — керівник слідчого управління. Директор ДБР не має права давати оцінку керівнику слідчого управління в розумінні положень КПК, адже той має незалежний статус керівника органу досудового розслідування. Наразі оцінити роботу керівника ОДР може виключно прокурор. Директор та його заступники можуть лише давати оцінку організації роботи керівника. Але, знов-таки, це може зробити лише безпосередній начальник керівника слідчого управління, тобто той заступник директора, який згідно з розподілом обов’язків контролює роботу управління. Якби я звернулась до директора з пропозицією, обґрунтувавши те, що працівник не виконав поставлених організаційно-адміністративних завдань, лише тоді для директора це було б сигналом до дії.
Крім того, працівнику має бути належним чином вручене повідомлення про звільнення не пізніше ніж за 7 днів до дати звільнення. За законом його має вручати або безпосередній керівник, або керівництво кадрового підрозділу.
Отримавши проекти наказів про звільнення, ми з заступником мали пересвідчитися, чи працівники знають про звільнення. З письмових відповідей від кожного з них зрозуміло, що вони таких повідомлень не отримували. Керівник кадрового підрозділу на наш запит також пояснив, що його підрозділ не вручав таких сповіщення.
Слід зауважити, що все це відбувалося протягом кількох годин. За цей час ми намагалися з’ясувати всі питання щодо дотримання прав працівників, які підлягали звільненню. При цьому директор незаконно встановив нам обмеження у часі до 17.45 для погодження його наказів. Але це ж кадрові рішення, як можна поспіхом вирішувати долю людини?
Ми скерували запит до зовнішньої конкурсної комісії, оскільки в законі чітко передбачено, що звільнення осіб такого рангу відбувається за поданням конкурсної комісії. Конкурсна комісія надала нам відповідь, що вони таких подань не скеровували. Таким чином, жодних законних підстав погоджувати ці накази не було.
Ми скерували Трубі відмови у погодженні наказів про звільнення із відповідним правовим обґрунтуванням, але з’ясувалося, що це вже неважливо, оскільки о 17.30 директор підписав інші примірники наказів. Тобто наших погоджень ніхто не чекав.
Наше спільне переконання — усі звільнення незаконні.
Хочу підкреслити, що ми не акцентуємо увагу на прізвищах цих звільнених людей. Вони в даному випадку не мають значення. Ми говоримо не про персоналії, а про те, що процедура і закон були порушені.
Зараз звільнення продовжуються?
Ольга Варченко: Зараз за такою ж схемою директор підготував накази про звільнення ще трьох керівників управлінь. Як і раніше, без жодних обґрунтувань, без погоджень та завчасного повідомлення. До речі, двоє з уже звільнених під час підписання наказів перебували на лікарняному, що є прямим порушенням закону.
Потім директор сам скасував наказ по одному з працівників, оскільки зрозумів, що звільнив людину, яка перебувала на лікарняному. Однак в подальшому підписав інший незаконний наказ, де записано: «Звільнити після виходу з лікарняного». А у наказі про звільнення одного з директорів теруправлінь ДБР зазначено: «Звільнити в перший робочий день після виходу з лікарняного». Це нонсенс з точки зору закону.
Вкотре хочу нагадати, що ухвалою Окружного адміністративного суду директору заборонено одноосібно ухвалювати кадрові рішення без погодження із першим заступником та заступником. Така заборона прямо випливає зі статті 12 закону про ДБР.
Принцип колегіальності з’явився в законі про ДБР невипадково, а для забезпечення стримувань та противаг — щоб жоден з керівників ДБР не мав можливості узурпувати владу. Однак, як ми бачимо, незважаючи на норму закону про ДБР та ухвалу суду, директор продовжує ухвалювати незаконні рішення одноосібно. Це вже узурпація влади.
Не може орган, що має бути взірцем у питаннях дотримання прав громадян, сам порушувати їхні права. Нам не буде чим апелювати у справах за позовами звільнених працівників. Та й чим обґрунтувати позицію Бюро, якщо такі працівники в подальшому звернуться до ЄСПЛ, оскільки їх права дійсно були порушені керівником ДБР?
Про кримінальні провадження щодо дій Романа Труби
Дії директора ДБР будуть предметом перевірки правоохоронних органів?
Ольга Варченко: Наразі це вже є предметом кримінального провадження. І як я розумію, воно буде не одне. Наскільки відомо, є кримінальне провадження, відкрите Генеральною прокуратурою за зверненням Ради громадського контролю (наразі таких заяв, поданих головою Ради громадського контролю при ДБР Максимом Болдіним та секретарем цієї Ради Надією Корінною, вже дві. Крім того, керівник Управління внутрішнього контролю ДБР Богдан Чобіток повідомив НАЗК і поліцію про можливі корупційні дії Романа Труби, — прим. ред.). Розглядається депутатське звернення Антона Геращенко. Є звернення до правоохоронних органів одного з керівників територіального управління ДБР про істотне порушення прав. Також на розгляді перебуває лист профільного Комітету Верховної Ради України щодо правової оцінки дій директора. І це дуже сумна ситуація.
Ви теж будете виступати свідками у цих кримінальних провадженнях?
Ольга Варченко: Так, у випадку виклику на допит як свідків будемо давати покази.
Прийняття таких невиважених та незаконних рішень призведе до значних репутаційних втрат нашого правоохоронного органу. Адже звільнені працівники стовідсотково виграють справи у судах та отримають відповідні компенсації з державного бюджету через неправомірні дії директора. Щоб запобігти цьому і не нести колективну відповідальність за такі дії, ми зараз висловлюємо свою правову позицію та закликаємо директора звернути увагу на ці порушення.
Крім того, після таких рішень атмосфера у колективі стала досить важкою. Працівники, розуміючи, що їх теж у будь-який момент можуть звільнити, втрачають мотивацію працювати.
Про «списки» на призначення
29 травня Олег Шрам, екс-голова конкурсної комісії №2, що обирала працівників до теруправлінь, відкрито заявив про тиск та незаконне втручання керівника патронатної служби Олександра Удовиченка у роботу комісії та надання вказівок членам комісії щодо окремих кандидатів.
Що далі буде з цією заявою Олега Шрама, чи планується проведення відповідної перевірки?
Ольга Варченко: Нас у певній мірі шокували пред’явлені Олегом Шрамом факти. Він працював з Романом Трубою як його радник з перших днів створення Бюро.
Після почутого на комітеті я та Олександр Буряк написали листа директору, в якому вказали, що у зв’язку із заявами Олега Шрама, потрібно призначити службове розслідування щодо вказаних фактів. На час його проведення відсторонити від роботи у новоствореній конкурсній комісії керівника патронатної служби Олександра Удовиченка та Ірину Юрчук. Щодо першої особи було прямо сказано, що він «спускав списки», а пані Юрчук, працівник кадрового підрозділу, яка працювала у другій конкурсній комісії, виходить, безпосередньо їх виконувала.
Безумовно, якщо ми хочемо довіри до роботи комісії, необхідно цих осіб відсторонити, провести службове розслідування та перевірити всі озвучені факти. Не можна просто зробити вигляд, що цих заяв не було. Відповідь від директора ми досі не отримали.
Хоча наразі маємо ще одну проблему: за цей час директор встиг звільнити керівника Управління внутрішнього контролю. Саме це управління має проводити службові розслідування. Фактично тепер в управлінні залишилось лише два спеціалісти-поліграфологи. Цікавий нюанс: на нещодавній зустрічі з колективом директор заявив, що у Бюро буде Управління внутрішнього контролю, яке вибірково не переслідує працівників. Тобто бажання перевіряти усі негативні факти, що стосуються працівників, директор вважає «вибірковим переслідуванням».
Олександр Буряк: У даній ситуації за відсутності дисциплінарної комісії та начальника Управління внутрішнього контролю провести якусь перевірку та службове розслідування буде неможливо.
До директора ДБР лунають запитання не лише щодо звільнень, але й щодо організації роботи комісій з відбору працівників, утворених самим Бюро?
Ольга Варченко: 22 листопада 2017 року директора Роман Трубу на посаду призначив Президент України. Першу конкурсну комісію директор ДБР створив лише через три місяці — у березні 2018-го. Що заважало створити її раніше? Те ж саме питання стосується проведення конкурсів.
Тепер ми бачимо, після виступу Олега Шрама на слуханнях у комітеті, чому не створювалася конкурсна комісія: потрібні були лояльні до директора люди в її складі.
Далі згадаємо конкурс на 27 керівних посад у ДБР та те, що з ним відбувалося. Директор лише через пів року після оголошення результатів конкурсу зовнішньою комісією призначив окремих переможців. Пів року люди чекали призначення. І ще за пів року частину з них звільнено. Пів року чекали на призначення і слідчі.
.jpg)
Якщо уважно проаналізувати призначення та звільнення керівників, то у підсумку все дуже сумно. З 27 переможців чотирьох директор без обґрунтувань, з невідомих причин не призначив ще тоді, у листопаді. Станом на 13 червня з 23 призначених семеро вже звільнені. Такі дії нівелюють конкурсний відбір, роботу комісії. Фактично гроші, які виділяє Кабінет міністрів України для організації та проведення відбору, витрачені марно. Хтось не призначений, хтось незаконно звільнений. Усе це порушує основні засади прозорості та відсутності впливу на призначення, прописані у законі. Це кричущі факти, які не можуть залишатися поза увагою керівництва держави та громадськості.
Повертаючись до сьогоднішніх подій, досі не оголошено конкурс на посади заступників начальників управлінь у центральному апараті, заступників начальників відділів та деяких керівників відділів. А вже минуло півтора роки.
Якщо казати на прикладі Другого слідчого управління, яке є ключовим та веде розслідування щодо правоохоронців, суддів тощо, то з трьох відділів працює лише один начальник відділу, а керівник управління, звільнений директором, лише нещодавно завдяки рішенню суду повернувся на роботу. Виникає питання, чому так відбувається, якщо левову частку проваджень розслідує саме це управління: з 3500 заяв, що надійшли на адресу Бюро, 3000 заяв стосуються компетенції цього управління.
На нарадах у директора ДБР ми неодноразово просили його звернути увагу на кадрове питання, бо розуміли, що Бюро залишиться без керівників. Гасла — це добре, але в нас є ще робота. І коли начальника немає, а конкурс ми не оголосимо найближчі пів року, то хто буде працювати?
Які наслідки така ситуація з кадрами матиме для громадян?
Ольга Варченко: Наслідок один — ризик неналежного розслідування кримінальних проваджень, люди просто не будуть встигати робити це якісно. І давайте не будемо забувати про те, що слідчі управління у нас формувалися за квотним принципом. Тобто 51% — це ті, хто не має досвіду слідчої роботи. Якщо у них не буде керівника, хто їх навчатиме?
Олександр Буряк: Дійсно, це є проблемою. Адже за відсутності керівника працівники без досвіду слідчої роботи не матимуть, до кого звернутися за допомогою на перших етапах у разі виникнення запитань.
У нас двоє начальників управлінь не призначені, четверо звільнені (один з яких вже завдяки рішенню суду відновив свої права), ще троє, за нашою інформацією, в процесі звільнення. Тобто, якщо триватимуть звільнення, ми залишимо Бюро без керівного складу. Фактично звільняють кожного третього керівника. Притому що усе це люди з величезним досвідом. Погодьтесь, досить дивно, коли така велика кількість керівників раптом не відповідає займаним посадам.
На ці посади відбір здійснює Зовнішня конкурсна комісія, яка частково складається з представників парламенту. З огляду на виборчий процес, складно спрогнозувати, коли комісія зможе продовжити конкурсний добір. Тобто не відомо, коли ми зможемо заповнити ці вакансії. Та чи взагалі захоче зовнішня комісія знову проводити колосальну роботу, яка потім може бути знівельована непризначеннями чи звільненнями. Бо з логіки звільнень можна зробити висновок, що Зовнішня комісія обрала переможців, які не здатні виконувати покладені на них обов’язки. Нагадаю, що саме ця комісія обирала і директора, і заступників.
.jpg)
Щодо надання кваліфікаційних вимог
21 травня Зовнішня конкурсна комісія з відбору на посади до ДБР визнала конкурс на керівні посади в центральному апараті завершеним, бо внаслідок прийняття змін до закону про Державне бюро розслідувань кваліфікаційні вимоги до цих посад застаріли та мають бути змінені. Чи вже надав директор ДБР нові вимоги?
Ольга Варченко: Зовнішня комісія призупинила конкурс, який вона проводила на керівників у зв’язку з прийняттям змін до закону та звернулася до директора з проханням надати оновлені кваліфікаційні вимоги.
Крім того, Зовнішня комісія вкотре звернулася до директора, щоб він надав кваліфвимоги на всі посади — і до співробітників Управління внутрішнього контролю, оперативний склад якого за законом зараз обирається також Зовнішньою комісією. Однак, наскільки мені відомо, ці кваліфвимоги директор не скерував до комісії. Чому? Відповіді немає.
Директор ДБР казав про робочу групу, яка працює над цими вимогами…
Олександр Буряк: Нам не відомо про цю робочу групу, як вона працює і хто з працівників туди входить. Крім того, ці вимоги не так важко розробити, і якщо дбати про інтереси Бюро, це питання кількох днів. Чи не в кожному інтерв’ю директор говорив про те, що нам дуже необхідні оперативники. Замість говорити, можна було розробити кваліфікаційні вимоги.
«У жодному правоохоронному органі такого немає, щоб центральний апарат не знав, що відбувається на місцях»
Чи дійсно затягування з підписанням закону про кримінальні проступки було пов’язане з певними діями Романа Труби, як зазначив голова Комітету Андрій Кожем’якін на слуханнях?
Ольга Варченко: Те, що ми почули на Комітеті, також нас засмутило.
Справа в тому, що закон про проступки містить норму, яка змінює КПК України і наділяє заступників директора повноваженнями керівника органу досудового розслідування. Така норма закладена з метою можливості створення міжвідомчої широкої слідчої групи, наприклад, між територіальними управліннями, що сприяло б ефективному розслідуванню, оскільки ніхто в ДБР на даний час таких повноважень немає.
Крім того, на прийом приходить чимало громадян, які скаржаться на неналежне розслідування кримінальних проваджень не лише в центральному апараті, а й у територіальних управліннях — там ще більше працівників без досвіду слідчої роботи. І я, як заступник директора ДБР по слідству, не можу нічим зарадити, бо за КПК я не маю повноважень переглядати рішення слідчого чи вжити якихось заходів щодо його відсторонення. Тобто на підлеглих скаржаться мені, а я жодного впливу на слідчих не маю.
Крім того, велика проблема — це відсутність відомчого контролю. У нас за розподілом обов’язків усі слідчі управління центрального апарату були підпорядковані мені, як першому заступнику. А всі теруправління підпорядковувались директору ДБР. Таким чином, я, як заступник по слідству, не володію інформацією, що відбувається в слідчих підрозділах територіальних управлінь. У жодному правоохоронному органі такого немає, щоб центральний апарат не знав, що відбувається на місцях. Має відбуватися взаємодія, а її немає.
Це не сприяє нормальній організації роботи. Зараз люди з інших регіонів вимушені їхати в Київ, щоб зустрітися з керівництвом ДБР, повідомити про порушення прав та попросити про допомогу. А ми нічим не можемо допомогти. До того ж досі немає графіка виїзного прийому хоча б раз на 2 місяці громадян центральним керівництвом ДБР на територіях. Я неодноразово просила про це директора, але реакції немає.
Наведу приклад. На останньому прийомі громадян жінка приїхала до мене з далекого селища в Черкаській області після інфаркту. Людина мала їхати аж до Києва, щоб розповісти про проблему, яка насправді вирішується дуже швидко, якби була комунікація та довіра. Ми маємо їхати до людей, а не вони до нас. Чому цього не відбувається, не зрозуміло.
Щодо створення «представництв» на місцях
У відповідь на пропозицію створити представництва ДБР на місцях заступник генпрокурора Анжела Стрижевська на слуханнях зазначила, що це не передбачено законом…
Олександр Буряк: Для швидкості, ефективності розслідування та проведення оперативно-розшукових заходів у великих областях, а насправді у кожній області, має бути територіальне управління. На жаль, закон нас обмежує територіальними управліннями в 7 центрах. Але юрисдикція цих 7 територіальних управлінь розповсюджується на всю Україну. Дійсно, створити окрему юридичну особу та назвати її «представництвом» ми не можемо. Але ми маємо можливість без створення окремої юридичної особи розподілити якусь частину працівників територіального управління на певну область.
Зокрема, якщо брати ТУ по Полтаві, до юрисдикції якого входять два величезних міста — Дніпро та Харків, це не сприяє швидкому реагуванню на виклики та зручності для громадян, яким доводиться їхати до Полтави, щоб подати відповідну заяву.
Наприклад, ДТП, яке вчинив співробітник поліції чи високопосадовець категорії «А». Поки слідчий доїде з Полтави до Харкова, витратиться мінімум години три. Безумовно, приїде поліція, почне процес оформлення, але, якщо це їх співробітник, не виключений варіант необ’єктивності та сумнівного сприйняття потім суспільством певних доказів.
Тому, звісно, ми будемо намагатися інтегрувати певну частину персоналу в інші області. Втім, тут є інша проблема. У нас теруправління налічує за штатом близько 100 осіб. З них приблизно 70 — слідчі та оперативні співробітники, тобто орієнтовно 17 осіб на одну область. Зрозуміло, що цього недостатньо для того, щоб ефективно охопити інші області.
У зв’язку з цим ризики, пов’язані з несвоєчасним прибуттям на місце злочину співробітників ДБР, будуть залишатися. Законодавець міг би передбачити право Бюро самостійно визначати територіальні управління у великих містах, можливо, центри в областях, щоб охопити кілька областей. Крім того, з урахуванням навантаження на слідчих, ми, вірогідно, будемо просити Комітет погодити зміни до законодавства щодо збільшення штатної чисельності.
До речі, Анжела Анатоліївна також зазначила про необхідність створення управлінь на місцях.
Звільнення начальника прес-служби
У травні також стало відомо про те, що директор ДБР звільнив керівника прес-служби ДБР через публікацію новини…
Ольга Варченко: Фактично там не було звільнення як такого. Ще минулого року зовнішня комісія переможцем на посаду начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ визначила Мар'яну Гайовську-Ковбасюк. Проте її не призначили, з яких причин — відомо лише директору. Тому було призначено в. о. — Максима Білоусенка. Потім, наскільки відомо, за клопотанням команди прес-служби його зняли з посади. Тепер він знов виконує обов’язки.
Насправді все просто: за відсутності начальника його обов’язки має виконувати найстарший за віком службовець, тобто у даному разі такою особою була Ірина Винокурова. Крім того, кадрові рішення мали б погоджуватися директором із першим заступником та заступником. Втім з нами це теж не погоджено.
Щодо перспектив справи Портнова
Нещодавно Роман Труба дав коментар «Українським новинам», в якому вказав, що відкриті за заявами юриста Андрія Портнова розслідування щодо Петра Порошенка мають юридично-правову перспективу. Чи дійсно це так?
Ольга Варченко: Органом досудового розслідування по цих заявах визначено центральний апарат — Перше слідче управління. Працівники управління ніяких коментарів з цього приводу не надавали. У зв’язку з чим директор ДБР вирішив надати подібний коментар — це питання до нього.
Щодо кваліфікації провадження про загибель п'ятирічного Кирила Тлявова
Юридична спільнота, почувши, що ДБР погоджується з кваліфікацією подій щодо загибелі п'ятирічного Кирила Тлявова за ст. 115 Кримінального кодексу (Умисне вбивство), відкрито обурилась тим, що з такою кваліфікацією справа у подальшому буде знищена в суді, адже довести умисел неможливо.
Ольга Варченко: На превеликий жаль, ми не маємо доступу до матеріалів цього кримінального провадження та не впливаємо на хід розслідування. Директор особисто контролює досудове розслідування у цьому провадженні, і наскільки розумію, з кваліфікацією погодився.
Втім, як юрист та у минулому прокурор, можу сказати, що, на перший погляд, там може бути кваліфікація за ст. 119 КК України (Вбивство з необережності). Але, знов-таки, треба вивчати матеріали кримінального провадження. Якщо слідчий ухвалив таке рішення, можливо, у нього були підстави так вважати.
Судячи з інформації, яка є у вільному доступі у пресі про те, що відбувалося у дворі, хто там знаходився, як дитину спочатку привезли в лікарню і поставили діагноз рана голови від падіння, а потім лише через кілька годин виявили, що там куля, то потребує детальної оцінки робота медичних працівників. Можливо, слідство має інші матеріали. Ми наразі їх не бачили.
Справа щодо членів ВККС
На якій стадії наразі знаходиться досудове розслідування ДБР відносно членів ВККС?
Ольга Варченко: Щодо членів ВККС розслідується провадження, яке, зокрема, стосується питання строку їх повноважень. Нещодавно проводився тимчасовий доступ до документів.
Не менш важливо те, що досліджується питання про дотримання процедури під час проведення конкурсу до Верховного Суду, оскільки, виходячи із заяви, яка була подана до ДБР Володимиром Колесниченком, вона була порушена: за процедурою можна було двічі встановити прохідний бар’єр — за результатами тестування із знання законодавства та щодо практичного завдання. А такий бар’єр встановлено тричі, що дозволило кандидатам, які невдало склали практичне завдання, але успішно склали теорію, у сумі отримати прохідний бал за результатами двох етапів іспиту та пройти далі. На думку заявника, це порушення, яке мало корупційний відтінок, дозволило пройти далі тим, хто не потрапляв на наступний етап конкурсу до Верховного Суду.
Наразі деякі члени ВККС вже допитані, а деякі ще будуть допитані, тривають інші необхідні слідчі дії.
Щодо повноважень РГК
Директор зазначає, що повноваження РГК припинені. Втім, частина РГК так не вважає, оскільки фактично Рада змогла діяти лише із запуском Бюро. Яка Ваша думка?
Ольга Варченко: Від початку переконували директора ДБР не формувати РГК, оскільки Бюро фактично не почало працювати. Формувати її логічно було з листопада, коли розпочало свою діяльність ДБР.
Якщо РГК вже сформували, то є пряма норма закону, що РГК здійснює контроль за діяльністю ДБР. Цю діяльність ми розпочали в листопаді минулого року, тому Рада фактично почала працювати з цього часу. Тому я погоджуюся з думкою, що за даних умов повноваження першого складу РГК не припиняються автоматично через рік після її обрання. На даний час це є предметом судового розгляду. Дочекаємося рішення суду.
Чи бачите Ви якісь перспективи налагодити діалог з директором ДБР?
Ольга Варченко. Ми не здаємося та розраховуємо на те, що такий діалог ще можливий. Бо тут ніхто не ділить владу. Для директора ДБР не може бути «своїх» та «чужих»: є права громадян та закон, які порушувати не можна. Позиція в тому, що на діалог ми зобов’язані іти, щоб зберегти нормальний клімат в колективі та саме Бюро.
Помилку завжди можна виправити. І це не ознака слабкості, а ознака сильного та мудрого керівника. Наразі ж помилки директора виправляє суд. Як приклад, звільнений керівник Другого управління досудових розслідувань через Окружний адміністративний суд зупинив наказ про своє звільнення і вже на роботі. Думаю, так зроблять й інші звільнені. Це лише справа часу.
