Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №551/408/16-ц 03 липня 2019 року виніс рішення щодо повернення коштів, отриманих за розпискою.
Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які вирішили, що розписка про отримання відповідачем від позивача коштів у розмірі 3 000 доларів США і 50 000 рублів не містить обов`язку відповідача повернути позивачу ці кошти.
Справа розглядалася з 2016 року. Позивач просив стягнути з відповідача 97 334,6 грн за договором позики, укладення якого підтверджується розпискою про отримання 3 000 доларів США і 50 000 рублів.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у розписці відповідача про отримання 3 000 доларів США і 50 000 рублів не вказано, у зв`язку з чим і для яких цілей він отримав ці кошти (у позику, на зберігання чи інше) та на який термін. У запереченнях на позов відповідач зазначав, що позивач був винен йому кошти і повернув їх, про що він написав відповідну розписку.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області апеляційна скарга позивача відхилена, рішення районного суду залишено без змін.
Ухвала Апеляційного суду мотивована тим, що ні позивач, ні його представник не пояснили суду обставин, за яких відповідач отримав від позивача гроші та чи наявні підстави для безпідставного збагачення внаслідок безпідставного придбання майна чи його безпідставного збереження. Отже, досліджуючи надану розписку, слід виявляти її справжню правову природу. Однак стороною позивача така правова природа наданої суду розписки, якою обґрунтовуються підстави стягнення коштів, належним чином не розкрита, внаслідок чого суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Позивачем доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.
Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про практику стягнення моральної шкоди, завданої вимушеним переселенцям збройною агресією.
