Фабула справи № 381/4827/17: Усиновлювач звернувся до районного суду із позовом про скасування усиновлення. При цьому позивач зазначив, що між ним і дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спілкування, спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позовні вимоги залишено без задоволення. При відмові у задоволенні позову суди зробили висновок, що обставини, передбачені статтею 238 СК України, для скасування усиновлення відсутні, оскільки позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що між ним як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, яка мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 238 СК України, неправильно оцінили обставини, які свідчать про те, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. Колишня дружина не пускає позивача до квартири, ховає дітей і вчиняє інші дії, які перешкоджають реалізації батьком своїх обов'язків. Він вказує, що скасування усиновлення не суперечитиме інтересам дитини, оскільки саме вона не бажає спілкуватися з батьком.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2019 у справі № 381/4827/17 касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
У частині першій статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Щодо посилання у касаційній скарзі про те, що скасування усиновлення не суперечитиме інтересам дитини, оскільки саме вона не бажає спілкуватися з батьком, апеляційний суд зазначив, що скасування усиновлення завдає моральних страждань дитині, що є особливо небезпечним для дитини підліткового віку.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З постановою можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про удосконалення урядом нормативно-правової бази щодо усиновлення.
