29 серпня, в день першого засідання Верховної Ради 9-го скликання, Президент Володимир Зеленський зареєстрував у парламенті проект закону про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії).
Текст законопроекту було оприлюднено сьогодні, 30 серпня, і з нього випливає, що вимога щодо представництва інтересів фізичних та юридичних осіб у судах виключно адвокатами скасовується. Адвокатська монополія залишиться лише у кримінальних провадженнях.
Таким чином, ідея введення монополії як гарантії якісного та ефективного захисту прав осіб у судах може бути скасована новим парламентом.
Представники адвокатської спільноти прокоментували «Судово-юридичній газеті» таку ініціативу.
Олександр Дульський, Комітет по наближенню системи адвокатури України до європейських правових стандартів НААУ
Позиція комітету є однозначною! В судах захищають і представляють адвокати і це є ознакою демократії, ознакою наближення до високих європейських стандартів, які поширюються на 47 країн-учасників ратифікованої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Все, що віддаляє нашу правову державу від права людини захищати свої права виключно з адвокатом, є ознакою державного свавілля та загрозою дискредитації конституційних гарантій. В суді працюють, представляють і захищають адвокати, а не консультанти з юридичною, в кращому випадку, освітою.
Туреччина, Іспанія, Італія, Німеччина — країни, в яких діє адвокатура на всіх рівнях судового представництва.
Для того, аби відібрати в особи гарантію, що її право буде захищене адвокатом, щонайменше потрібно отримати докази того, що юрисконсульт захистить краще адвоката, а таких доказів не існує, ніде в світі!
Ірина Сенюта, Комітет медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ
Комітет медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ вважає неприйнятним зазначений законопроект з наступних підстав:
1) впровадження представництва в судах виключно через інститут адвокатури, що є складовою системи правосуддя, здійснено в межах ключових державних стратегій, які впливають на гарантії здійснення конституційного права на професійну правничу допомогу (ст. 59 Основного Закону Держави), а саме — Стратегій реформування, судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки (20.05.2015 р.) та Національної стратегії у сфері прав людини (25.08.2015 р.), для практичної реалізації принципу верховенства права та забезпечення функціонування судової влади, що відповідає суспільним очікуванням щодо незалежного та справедливого суду, а також європейським цінностям та стандартам захисту прав людини;
2) встановлення видів правової допомоги, які можуть здійснюватися лише адвокатом, дасть змогу підвищити якість надання правової допомоги та якість здійснення правосуддя в цілому, не обмежуючи при цьому учасників судового процесу у праві на доступ до правосуддя, що визначено як один з напрямів реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних інститутів та один з чинників посилення гарантій адвокатської діяльності;
3) з-поміж стратегічних напрямів Національної стратегії у сфері прав людини визначено забезпечення права на справедливий суд, що гарантується якісною і доступною правовою допомогою через адвокатуру та ефективну систему безоплатної правової допомоги;
4) зміни слугують інституційній та ціннісній єдності правничої спільноти, підвищенню професійних та етичних стандартів правничої професії та якості правової (професійної правничої) допомоги, у т.ч. органам влади. Працівники юридичних служб, юрисконсульти набуватимуть статусу адвоката, долучатимуться до адвокатської професійної спільноти, постійно підвищуватимуть кваліфікацію (таке підвищення кваліфікації практично відсутнє сьогодні для працівників таких служб, або є малоефективним), а також буде забезпечено в обох сторін спірних правовідносин надання професійної правничої допомоги на рівних засадах.
5) правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Молдавська проти України» (2018) вкотре підтвердила, що конституційна модель України щодо надання правничої допомоги відповідає стандартам дотримання прав людини. У рішенні йдеться, що право на представництво в судах не є абсолютним, воно може бути обмежене. Навіть обмеження вільного вибору захисника, яке звужує коло цих осіб до захисників з числа адвокатів, не може бути порушенням ст. 6 Конвенції, оскільки для забезпечення ефективного захисту особи може вимагатись конкретна юридична кваліфікація.
Отже, за наявності підстави в законодавстві, яка виключає свавілля з боку держави та забезпечує юридичну визначеність, вимога щодо здійснення захисту адвокатом (адвокатської монополії) відповідає Конвенції та практиці ЄСПЛ. Відтак, ст. 131-2 Конституції України, яка чітко закріпила адвокатуру для надання професійної правничої допомоги, спрямована виключно на гарантування права людини на якісну правничу допомогу, утвердження напрямів державницьких реформ й укорінення європейських цінностей.
Микола Потоцький, Секція з інтелектуальної власності НААУ
Скасування адвокатської монополії в частині представництва інтересів державних органів несе ризики:
- позбавлення суб’єктів публічного права професійного захисту;
- порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Особи приватного права будуть представлені адвокатами, а особи публічного права захищатимуть права самостійно. Зважаючи на те, що державні органи можуть діяти виключно у порядку передбаченому законом, за відсутності положення про те, що представництво інтересів здійснюється виключно адвокатами, відпадуть правові постави залучати адвокатів до представництва інтересів суб’єктів публічного права;
- порушення принципу змагальності сторін. В публічно-правових спорах обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень. Зважаючи на те, що суб’єкти публічного права будуть позбавлені професійного представництва, очевидним є ризик неналежного представництва інтересів держави.
Анна Боряк, Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності
Монополія адвокатури покликана привести захист прав громадян у судах до європейських правничих критеріїв, встановлених у стандартах ООН щодо професії юриста, інших міжнародних деклараціях.
Така необхідність пов’язана із створенням незалежної професійної недержавної організації, яка покликана захищати права адвокатів.
Скасування монополії адвокатури на захист у суді створить недопустимий дисбаланс у судовому представництві, коли один із учасників процесу буде повністю залежати від приватних інтересів, а не мати вільний правозастосовчий вибір.
Відсутність коштів у бюджеті щодо оплати гонорару адвокату є не достатньо вмотивованою підставою, враховуючи, що робота юриста у любому випадку підлягає оплаті із бюджету, а порушення трудового законодавства є кримінально карним.
За вказаних обставин, скасування монополії адвокатури є кроком назад, а тому, не допустимо.
Анна Колесник, Комітет захисту прав людини
Стаття 131 Конституції України «Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура». Така норма закону визначає, що саме адвокатура надає професійну правничу допомогу, а тобто якісну. Адвокат несе відповідальність за надання неякісної правової допомоги, адвокат постійно підвищує спеціалізацію, адвокат є незалежним ні від керівника установи, ні від іншої особи, що іще раз підкреслює те, що якісну правову допомогу може надавати лише адвокат.
Ми разом будуємо правову державу, то чи можливо говорити про те, що захист інтересів держорганів може здійснюватися непрофесійно та неякісно?
Якщо говорити про економію бюджету, то тут математика є досить простою: скорочуємо штат юристів, а з питань представництва в суді звертаємось до професіоналів. Юрист, який працює в держоргані в районі або в сільській раді, фактично не має досвіду представництва в судах, а тому його участь як представника уже є програшною у справах, де з іншої сторони представництво здійснює адвокат.
Таким чином, відмовляючись від монополії, наша країна бере курс не на будівництво правової незалежної держави, а повертається до того минулого, яке, наш народ вийшовши на Майдан, намагався змінити, коли в судах працюють не закони, а сила та влада, коли на судове рішення впливають не закони та докази, а має місце тоталітарний вплив держави на вирішення судових спорів.
Прийняття змін до Конституції про скасування адвокатської монополії в першу чергу стане негативним наслідком для всієї судової системи.
Основні аргументи щодо внесення даних змін: «Бюджет держоргану на рік не «гумовий» — він не передбачає окремої статті витрат на представництво інтересів в суді, а, отже, на питання «де взяти кошти на судовий збір?», «хто заплатить за поштові відправлення?», «як доїхати до суду, який знаходиться в іншому місті/області?» бухгалтерія має відповідати коштами фонду економії оплати праці (якщо такі є). (джерело).
На перше питання я надала відповідь: держава повинна не лише думати про економію бюджету, оптимізуйте та скорочуйте штат юристів, а і про якість отриманих послуг. Так непрофесійне та неякісне представництво в судах призводить до затягувань процесу, а це додаткові державні кошти (кошти бюджету) та програшу органів державної влади та самоврядування в судах, а це знову-таки державні кошти.
Питання сплати судового збору вирішується не шляхом внесення змін до Конституції та скасуванням адвокатської монополії на представництво в судах, а шляхом внесення змін до Закону України «Про судовий збір».
Питання, хто заплатить поштові відправлення, взагалі не повинно вирішуватись скасуванням адвокатської монополії на представництво в судах, це все регулюється нормативними актами.
А питання, як доїхати до суду, який знаходиться в іншому місті, якраз стосується юристів держпідприємства або органу самоврядування, яким потрібно буде оплачувати дорогу, проживання та інші витрати на відрядження, а адвоката можна найняти для представництва в суді саме з того міста — це і буде економією бюджету.
Насправді скасування адвокатської монополії на представництво в судах — це не економія бюджету, це неконтрольовані витрати бюджету на неякісну правову допомогу, це шлях в комуністичне минуле, з якого намагається вирватися наша країна.
Скасування адвокатської монополії — це невиконання державою перед людиною обов’язку щодо надання якісної правової допомоги.
Давайте звернемо увагу на судові спори, які стосуються прав фізичних осіб, коли державні органи або органи місцевого самоврядування беруть участь як треті особи або є відповідачами у справах з фізичними особами. На сьогодні така участь є формальною, в більшості випадках у суди навіть ніхто не з’являється, хоча вирішуються питання, які стосуються прав, гарантованих Конституцією України: права власності або користування майном, права на соціальне забезпечення, отримання пенсій, права, пов’язанні з батьківством тощо. Представники державних органів не є незалежними і їхня позиція завжди є однаковою: відстоювати інтереси органу, який він представляє, навіть якщо взагалі не має правових підстав або відсутні докази на користь цього органу, юрист ніколи не піде до керівника і не скаже йому, що справа явно «програшна», а буде ходити в суди або писати відписки, отримуючи за це свою заробітну плату, тобто фактично ми повертаємося, в тому числі, і до економії бюджету.
Або візьмемо до уваги питання, що стосуються участі служби у справах дітей при розгляді судами справ щодо неповнолітніх і захисту їхніх прав та інтересів та представництва прав неповнолітніх в суді.
Скасування адвокатської монополії на представництво в суді призведе до того, що діти будуть позбавлені якісної правової допомоги, адже їхні інтереси будуть представляти навіть не юристи, а працівники служби у справах дітей.
Одразу надаю відповідь щодо аргументу: діти мають право отримати безоплатну правову допомогу. Так, мають право, а чи завжди вони можуть його реалізувати, а чи знають самі діти про це, а чи завжди діти знають про існування спору між батьками, який впливає на їхні права? Ні!
Держава залишає осторонь найнезахищеніший прошарок населення — дітей, позбавляє їх права на якісну правову допомогу, що суперечить Конвенції про права дитини та Декларації прав дитини, які зазначають, що «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».
Олег Простибоженко, Секція з цивільного права та процесу
Запропоноване Президентом внесення змін до Конституції щодо скасування адвокатської монополії у справах за участю державних органів аргументується економією бюджетних коштів. Але чи є така позиція обґрунтованою? Юристи працюють майже у кожному державному органі та представляють його в суді і, відповідно, отримують зарплату з бюджету. Чи здійснювалося дослідження вартості послуг адвоката порівняно з утриманням юриста у державному органі? Чи є потреба утримувати юридичний відділ з кількох осіб, чи, можливо, більш ефективно (в т.ч. і з позиції фінансів) мати одного юриста і залучати адвоката для випадків представництва в суді державного органу? Допоки таке дослідження не буде проведене і ми не побачимо його результатів, будь-які аргументи щодо економії бюджетних коштів є звичайною маніпуляцією.
Владислав Ситюк, Комітет з питань медіації
Монополія адвокатури діє у переважній більшості європейських країн, в тому числі і США. Підписуючи Угоду про асоціацію України з Європейським союзом наша держава взяла курс на європейський розвиток країни, а саме — приведення всіх своїх інститутів та діючого законодавства до європейських стандартів.
Інститут адвокатури в будь-якій правовій державі є гарантією професійного захисту прав і свобод людини і громадянина.
Скасування монополії призведе до погіршення професійної якості захисту в судах громадян і юридичних осіб.
Ольга Поєдинок, Комітет з питань юридичної освіти
Питання адвокатської монополії тісно пов’язане з якістю вітчизняної юридичної освіти, що не є ані достатньою мірою практично орієнтованою, ані спеціалізованою. Зазвичай випускник не є фаховим юристом, готовим до реальної роботи; він є лише «теоретиком», який ще не може кваліфіковано представляти інтереси особи в суді.
Досвід практичної юридичної роботи одночасно є тим, без чого неможливо якісно захищати права клієнта в процесі, та обов’язковою умовою допуску до адвокатської професії. Крім того, статус адвоката є підтвердженням наявності знань і навичок, здобутих як під час навчання, так і на практиці.
Монополія призводить до збільшення кількості висококласних правників у юридичній професії в цілому та адвокатській спільноті зокрема. Збільшення кількості адвокатів відбувається через отримання статусу адвоката більшістю юристів-практиків для можливості представляти клієнтів у судах. При цьому збільшення кількості адвокатів підвищило конкуренцію та професійні стандарти, що дозволяє особам вибрати собі захисника як мінімум не гіршого, ніж раніше. Адвокат зобов’язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію, а постійне оновлення знань є не стільки вимогою законодавства до адвокатів, скільки умовою успіху в будь-якій кар’єрі.
Не забуваймо також, що адвокат має більший захист, ніж звичайний юрист: питання адвокатської таємниці, запиту, проведення обшуку. І в такий спосіб закон захищає не стільки самого адвоката, скільки його клієнтів. Крім того, статус адвоката передбачає більшу відповідальність: вимоги адвокатської етики та можливість втратити право на заняття такою діяльністю.
Ганна Гаро, Секція з сімейного права
Президентом України запропоновано внесення змін до Конституції України щодо скасування адвокатської монополії в роботі суб’єктів публічного права з метою економії коштів бюджету країни. Однак вважаємо, що це, навпаки, може призвести до ще більших витрат та незворотніх шкідливих наслідків для країни, виходячи з наступного.
Професію адвоката можна порівняти лише з професією лікаря. Лікар рятує життя та «лагодить» здоров’я людини, а від професійності, досвіду, майстерності адвоката у більшості справ залежить доля людини (дитини). Якщо говорити про ті державні органи або органи місцевого самоврядування, що представляють інтереси дітей, то постає питання: чи довірите ви лікування своєї дитини медичному працівнику, який лише закінчив вищий навчальний заклад та не пройшов інтернатуру, не отримав кваліфікаційного свідоцтва сімейного лікаря або лікаря-педіатра, який не має досвіду? Відповідь є очевидною. То чому ж захист та представництво інтересів дітей можна довірити особі, яка є юристом і очевидно має нижчу кваліфікацію ніж адвокат? Чи можна економити на подальшій долі дитини та/або, якщо говорити про більш глобальне розуміння, на результаті вирішення правових питань для суб’єктів владних повноважень? Відповідь також здається очевидною.
За приписами Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», професійна правнича допомога має надаватись якісно та на високому рівні.
Виключно високоінтелектуальне адвокатське співтовариство, виступає чинником гарантування відправлення якісного правосуддя, професійності судового процесу та реалізації принципу змагальності.
Претенденти на право зайняття адвокатською діяльністю проходять багаторівневу систему тестових випробувань на знання законодавства, та правил адвокатської етики, які вимагають від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки, в тому числі під час виконання функцій представництва в суді.
Натомість, на законодавчому рівні не закріплено таких вимог для осіб, які мають вищу юридичну освіту, що нівелює стандарти надання професійної юридичної допомоги суспільству.
Уніфікація професії адвоката є обов’язковим елементом гарантування адекватного забезпечення прав людини і основних свобод, гарантованих міжнародними стандартами, в тому числі захисту прав дітей.
Олена Сібільова, Комітет з підвищення професійної кваліфікації
Діяльність адвоката є однією із основ практики дотримання принципу верховенства права та забезпечення ефективного захисту прав людини.
Статтею 59 Конституції України передбачено право кожної особи на професійну правничу допомогу.
Правнича допомога надається адвокатами як професіоналами, що мають достатній рівень знань, набутого досвіду, є відповідальними за кожну свою дію, мають відповідні правила етики, що зумовлюють окреме положення саме адвокатів не як привілею для останніх, а саме як кваліфіковану професійну допомогу. Це забезпечує реалізацію конституційної гарантії громадянам на отримання якісної кваліфікованої допомоги.
Адвокатура володіє всіма необхідними атрибутами, щоб бути базою єдиної юридичної професії. Для вступу в професію адвокати повинні не просто отримати диплом про здобуття юридичної професії чи запис в трудовій книжці, вони проходять багатоступеневий доступ до власної професії на підтвердження спроможності якісно надавати правничу допомогу і гідно відповідати званню «адвокат». Адвокати пов’язані адвокатською таємницею в інтересах клієнтів, що відбивається на наданні правничої допомоги саме ними, а не юристами. Адвокати є спеціальними суб’єктами, які мають додаткові гарантії від держави щодо обшуку робочого місця, доступу до документів тощо, що знову ж таки впливає на збереження адвокатської таємниці та домінантності інтересів клієнта при надання професійної допомоги.
Для надання якісної допомоги іншим адвокат повинен бути незалежним та вільним від контролю держави. Водночас його діяльність підпорядкована Правилам адвокатської етики та регулюється стандартами і правилами самоврядної організації адвокатів, членом якої він також є і бере участь у їх напрацюванні та виробленні.
Правники, які не регулюються Правилами адвокатської етики та не мають своїх важелів самоочищення від непрофесіоналів чи недобросовісних колег щодо клієнтів, не зобов’язані дотримуватись стандартів адвокатської діяльності, не несуть відповідальності перед клієнтами як адвокати, пов’язані цими Правилами адвокатської етики і стандартами.
Окрім того, при складанні кваліфікаційного іспиту майбутній адвокат повинен підтвердити наявність фундаментальної підготовки з основних галузей права, історії адвокатури та адвокатської етики, та окрім знань — наявність набутого вже на практиці досвіду через складання процесуальних документів.
Правосуддя не може здійснювати без функціональних і незалежних від нього інституцій, зокрема адвокатури, що забезпечує реалізацію принципу повноти судової влади. Яким чином впливати на юриста, що зриває безпідставно судові засідання? Куди в таких випадках звертатися суду, клієнту чи опоненту? При цьому, поза стінами суду про адвокатську монополію навіть не йдеться. У консалтинговій сфері існує завжди правила вільного ринку. Насамкінець, причина адвокатської монополії — не в корпоративних інтересах адвокатури, а в публічних інтересах правосуддя і конституційній гарантії кожного на якісну правничу допомогу.
Для забезпечення незалежного і ефективного функціонування своєї професії адвокати повинні володіти достатньою компетенцією та повноваженнями в юридичній професії. На відміну від юристів лише самоврядна організація адвокатури може слідкувати за компетентністю своїх колег та пропонувати багатоваріантні підходи для якісного підвищення професійної кваліфікації своїх колег для забезпечення компетентного судочинства, належного представництва інтересів клієнта, умовою якісного захисту прав людини, визначальною умовою поваги до адвоката з боку суспільства.
Отже, основними цілями адвокатської монополії є не надання привілеїв адвокатам, а створення системи надання кваліфікованої юридичної допомоги, об’єднання розрізненого ринку юридичних послуг у єдину регульовану професію, яка підпорядковується загальним професійним і етичним вимогам, обмеження доступу на ринок і виключення з ринку недобросовісних учасників.
Виключне право членів незалежної та самоврядної адвокатури представляти інтереси учасників судових процесів є характерним для розвинених правових країн. Україна у цьому питанні взяла на себе зобов’язання відповідати таким стандартам та виконувати ці вимоги.
Таким чином, адвокатська монополія, що запроваджена змінами до Конституції України, є здобутком розвиненого громадянського суспільства, і поступатися нею – це поступатися правами людини.
