Як відомо, судова реформа 2016 року мала вирішити одвічне питання із так званими «безспірними» спорами, коли громадяни вимагають в суді належної їм за законом соціальної чи іншої виплати. Втім, юристи державних органів, а також комунальних підприємств, з якими громадяни судяться за комунальні платежі, продовжують до «втрати свідомості» оскаржувати судові рішення, винесені на користь громадян. Адже це прописано в їх посадових інструкціях, та саме за це вони отримують свою зарплату. В свою чергу, ця зарплата їм виплачується з бюджету.
На жаль, ця проблема не була взята до уваги під час обговорення законопроекту про скасування адвокатської монополії, на чому наголосили окремі члени Комітету Верховної Ради з питань правової політики.
Так, 2 вересня відбулося позапланове засідання нового складу парламентського Комітету з питань правової політики під головуванням Ірини Венедіктової. Окрім питання зняття депутатської недоторканності, Комітет розглянув законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) № 1013, ініціатором якого виступив Президент Володимир Зеленський.
В результаті Комітет підтримав цей законопроект та рекомендував парламенту направити цей законопроект до Конституційного Суду України.
Нагадаємо, основне обґрунтування ідеї скасування монополії полягає в тому, що починаючи з 1 січня 2020 року держоргани та органи місцевого самоврядування не зможуть самостійно представляти свої інтереси в судах, а посадові особи, які наразі здійснюють представництво на підставі довіреності, будуть позбавлені таких повноважень. Тобто, на думку авторів ініціативи, на адвокатів будуть витрачатися кошти державного та місцевого бюджетів замість того, щоб чиновники самі продовжували представляти інтереси в судах.
Втім, члени Комітету навели інший аргумент — коли чиновники, наприклад Пенсійного фонду чи комунальних підприємств, оскаржують судові рішення, винесені на користь громадян, «до втрати свідомості», бо так передбачено їхніми посадовими інструкціями. Якраз на це з року в рік Україна витрачає об’єми бюджетних ресурсів.
Отже, доповідачем щодо законопроекту на Комітеті виступив народний депутат України Федір Веніславський.
«Ми пропонуємо повернути норму, що представництво інтересів іншої особи в суді може здійснюватися і не адвокатом. При цьому залишається те, що захист від кримінального обвинувачення може здійснювати лише адвокатом. Це турбує Президента Володимира Зеленського, бо органи державної влади та органи місцевого самоврядування будуть позбавлені можливості представляти інтереси своїх органів в судах, і це бути тягти додаткові витрати державних органів та органів місцевого самоврядування на оплату послуг адвоката.
Очевидно, що до 1 січня 2020 року ми не зможемо ці зміни внести все одно фізично. Але будемо намагатися ці зміни розглянути якнайшвидше, щоб усунути витрати коштів на адвокатів», — зазначив Федір Веніславський.
«За моїм досвідом, надмірне використання коштів якраз відбувається тоді, коли державні службовці починають писати абсолютно безпідставні акти, постанови. Коли вони розуміють, що неправі, але продовжують іти з оскарженням судових рішень до «четвертої інстанції», щоб тільки відпрацювати свою зарплату», — відзначив народний депутат, член Комітету Олег Макаров.
Олег Макаров додав: якби органи державної влади та місцевого самоврядування оголосили відповідний конкурс для адвокатів, то мали б величезний вибір тих, кому довірити представництво своїх інтересів.
«Кількість судових процесів була б зменшена, а їх якість була би збільшена. Кількість безпідставних актів та оскаржень була б на порядок зменшена. Відповідно, були б зменшені витрати бюджету. Тому зараз посилання на бюджетні питання для прийняття цього законопроекту виглядає недоречним», — підкреслив Олег Макаров.
Член Комітету Микола Стефанчук запропонував: «Давайте не будемо перетворювати Конституцію на сміттєзвалище і включати туди норми різного порядку про адвокатуру, про прокуратуру, про суди. А далі до чого ми дійдемо? Будемо прописувати в Конституції порядок конкурсу на професію?»
Також члени Комітету поцікавилися тим, чи наявні в розпорядженні Комітету висновки інших комітетів, зокрема, бюджетного, антикорупційного, а також думка профільних професійних організацій, зокрема НААУ, Асоціації адвокатів України, Асоціації правників України, Асоціації юристів України.
Федір Веніславський зазначив, що Офіс Президента при підготовці законопроекту мав тривалі дискусії з цього питання з професійними спільнотами: «Звичайно, переважна більшість адвокатів кардинально проти скасування так званої адвокатської монополії. Це зрозуміло, це їх хліб. Але в одній з найбідніших країн Європи нав’язувати людям безальтернативну можливість скористатися лише послугами адвоката, які не дуже дешеві, в Україні не зовсім правильно. Тому і було прийнято рішення, що людина може обрати собі захисника».
«Є випадки, коли фахівець, який не має адвокатського свідоцтва, на голову вище, ніж адвокат. У громадян має бути вибір отримати допомогу від тих, кому вони довіряють», — додав він.
У відповідь член Комітету Руслан Князевич сказав, що якраз для забезпечення права громадян на захист і було введено інститут безоплатної правової допомоги, на який протягом кількох років було виділено майже мільярд гривень.
У свою чергу народний депутат Ігор Фріс запитав, яким чином громадянин може ініціювати притягнення не-адвоката до дисциплінарної відповідальності, якщо той надасть йому неякісну допомогу?
На думку Веніславського, «громадяни самі будуть дивитися, кому вони довіряють захищати свої права».
Олег Макаров додав, що саме нефахове представництво веде до витрат коштів громадян: «Адвокати пов’язані нормами Правил адвокатської етики, вимогами щодо недопущення конфлікту інтересів та обов’язками перед адвокатською спільнотою. Зараз ми знову відриваємо скриньку Пандори, яку ми намагалися закрити 15 років».
