Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа — Міністерство культури України, в якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством погоджено історико-містобудівне обґрунтування у встановленому законом порядку за принципом мовчазної згоди, що безпідставно не враховано відповідачем при розгляді питання притягнення товариства до відповідальності.
Постановою адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не допущено порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому застосуваня до товариства санкцій, встановлених абз. 3 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не обґрунтовано.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що Департаментом відносно ТОВ винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким, зокрема, вимагалось від позивача виконати вимоги містобудівних умов та обмежень земельної ділянки у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини.
Посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва офісно-житлового комплексу, за результатами якої складено акт.
Перевіркою, зокрема, встановлено, що TOB не виконано вимоги припису Департаменту у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини (не погоджено історико-містобудівне обґрунтування Міністерством культури і туризму України, а також проект не узгоджено зі спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини).
У цей же день відповідачем складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадовою особою Департаменту винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано TOB винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону №208/94-ВР (не виконано вимоги припису у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини — Міністерства культури і туризму України, а також узгодження проекту зі спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини) та накладено штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Зазначена постанова і є предметом спору у цій справі.
Позиція Верховного Суду
Органи державного архітектурно-будівельного контролю у межах своїх повноважень складають за результатами здійсненого заходу акти перевірки, а у разі виявлення порушень протоколи про вчинення правопорушень, за результатами розгляду яких посадовими особами відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю приймаються постанови про накладення на суб`єкта містобудування штрафу.
У спірному випадку підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок посадової особи відповідача про те, що TOB не виконало вимоги припису Департаменту в частині невиконання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки щодо погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини (не погоджено історико-містобудівне обґрунтування Міністерством культури і туризму України).
Згідно з абз. 3 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону №208/94-ВР суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, — у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
Отже, умовою притягнення суб`єкта містобудування до відповідальності є невиконання ним вимоги припису щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на замовлення ТОВ було розроблено проект «Будівництво офісно-житлового комплексу». Відповідно до відмітки, скріпленої печаткою, на титульному аркуші цей проект було погоджено із Державною службою з питань національної культурної спадщини. Позивачу було видано дозвіл на виконання будівельних робіт. Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.
Пунктом 12 названих Містобудівних умов та обмежень передбачена необхідність отримати позитивний висновок Управління охорони культурної спадщини, висновок Міністерства культури України та надати проект на розгляд та узгодження відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
На виконання зазначених вимог позивачем було розроблене історико-містобудівне обґрунтування, яке направлено на погодження до Міністерства культури України.
Згідно з частиною шостою статті 41 Закону №2806-IV у разі, якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право проводити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Відповідно до статті 1 Закону №2806-IV принцип мовчазної згоди — принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Таким чином, принцип мовчазної згоди можна застосувати у випадку, коли через десять робочих днів з дати подання звернення відповідним органом не прийнято рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру.
Отже, зміст наведених норм свідчить, що дозвільний орган зобов`язаний протягом десяти робочих днів надати суб`єкту звернення дозвіл або вмотивовану відмову у видачі документа дозвільного характеру. В протилежному випадку документ дозвільного характеру вважається виданим днем закінчення строку розгляду заяви дозвільним органом за принципом мовчазної згоди.
Таким чином, невиконання суб`єктом владних повноважень у встановлений строк обов`язків щодо ухвалення рішення за результатами розгляду звернення позивача звільняє останнього від відповідальності за здійснення ним господарської діяльності без відповідного дозволу, оскільки такий не отриманий внаслідок бездіяльності суб`єкта, уповноваженого на видання дозволу.
З рішенням у справі №826/25865/15 можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала рішення ВС щодо підстави для поновлення на роботі.
