Проект закону №2443 про внесення змін до статті 46 Житлового кодексу Української РСР щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які взяті на облік до 1 січня 1993 року та проживають у житлі тимчасового призначення, був запропонований «слугами народу» Олександром Літвіновим, Юрієм Здебським та іншими.
Чинний Житловий кодекс України був прийнятий ще в 1983 році. Наразі «слуги народу» планують доповнити статтю 46 Житлового Кодексу нормою про те, що поза чергою жиле приміщення надається: особам, які до 1 січня 1993 року взяті на облік, потребують поліпшення житлових умов, не мають власного житла, яким не надавалися житлові приміщення у постійне користування відповідно до чинного Житлового Кодексу Української РСР, які з незалежних від них причин не використали право приватизації житла з державного житлового фонду та проживають у житлі тимчасового призначення.
Ініціатори законопроекту нагадують, що досі залишається неврегульованим питання щодо наявності випадків проживання в багатоквартирному будинку осіб, які до 1 січня 1993 року взяті на облік, власного житла не мають та житлові приміщення у постійне користування відповідно до чинного Житлового Кодексу Української РСР яким не надавалися, які з незалежних від них причин не використали право приватизації житла з державного житлового фонду та проживають у житлі тимчасового призначення.
Нагадаємо, відповідно до чинної редакції ЖК України право на позачергове отримання житла мають:
- особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняні до них;
- особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
- громадяни, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
- особи, направлені у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- громадяни, незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
- діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- сім'ї, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження в однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
- особи, обрані на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість;
- члени сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;
- працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
Таким чином, як наголошують автори проекту закону, за державою залишається обов’язок у створенні належних умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.
Однак положення Житлового кодексу Української РСР вже давно не відповідають сучасним реаліям. Для прикладу, органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про взяття осіб на квартирний облік, пишуть «відписки» про відсутність у населених пунктах вільного житлового фонду, що унеможливлює реалізацію громадянами свого конституційно визначеного права. Чи працюватимуть у випадку ухвалення законопроекту пропоновані зміни і чи отримають особи, які свого часу не скористалися правом на приватизацію квартири з незалежних від них причин, гарантоване державою житло? Це питання залишається відкритим.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що народні депутати пропонують новий механізм встановлення тарифів та нові договори про надання комунальних послуг.
Крім того, Олексій Гончарук вніс законопроект щодо передачі гуртожитків у власність територіальним громадам.
