Верховна Рада отримала законопроект №2689 від 27.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», покликаний імплементувати в Кримінальний кодекс низку норм Римського статуту.
Авторами проекту є народні депутати України IX скликання:
- Монастирський Денис Анатолійович;
- Бакумов Олександр Сергійович;
- Михайлюк Галина Олегівна;
- Арешонков Володимир Юрійович;
- Осадчук Андрій Петрович;
- Мінько Сергій Анатолійович;
- Неклюдов Владлен Михайлович;
- Медяник В'ячеслав Анатолійович.
Головним комітетом для цього законопроекту визначено Комітет з питань правоохоронної діяльності.
Необхідність ухвалення вищезазначеного закону його автори пояснюють тим, що винним у більшості злочинів, вчинених під час збройного конфлікту, наразі вдається уникати кримінального переслідування. Обумовлено це, серед іншого, відсутністю складу відповідних злочинів у Кримінальному кодексі України як підстави кримінальної відповідальності.
Так, КК на сьогодні не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності та за воєнні злочини, що являють собою порушення звичаєвого, а не договірного міжнародного гуманітарного права.
Саме тому законодавці пропонують привести Кодекс у відповідність до вимог Римського статуту та Конвенції 1948 року про запобігання геноциду та покарання за нього.
Основні положення проекту
1. Зміни до статті 8 КК передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, тобто такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, яка не пов'язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави.
Таким чином, іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів проти людяності, підлягають в Україні відповідальності, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані іноземній державі або міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас, проект закону передбачає відстрочку набрання чинності наведених змін до статті 8 КК, доки не будуть розроблені і внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України та інших пов’язаних законів України щодо особливостей здійснення кримінального провадження за принципом універсальної юрисдикції.
Це обумовлено тим, що держави, які здійснюють кримінальне переслідування за відповідні злочини від імені міжнародного співтовариства, мають мати не тільки належне матеріальне, але й процесуальне право (що відповідає міжнародним стандартам), а також забезпечити свою інституціональну спроможність для такого переслідування.
2. Планується імплементувати в КК одну із норм Римського статуту у вигляді статті 31\1 (Кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири та інших начальників).
Наслідком запровадження цієї норми стане те, що командири будуть нести кримінальну відповідальність за злочини своїх підлеглих (інститут командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors)).
3. Із Кримінального кодексу виключать статі 432, 433, 435, а також зміни до статті 434 КК (мародерство; насильство над населенням у районі воєнних дій; незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею).
Автори законопроекту вважають, що такі дії охоплюються іншими чинними положеннями КК, тому їх виключення із кодексу не буде мати наслідком декриміналізацію будь-яких діянь.
4. Із статі 434 КК виключать такий склад злочину як «погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю», залишать лише недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених осіб.
5. Пропаганду війни (стаття 436 КК) замінять на «публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру».
Потреба у таких змінах обумовлена тим, що в період після завершення Другої світової війни поняття агресії у міжнародному праві зазнало серйозної трансформації і наразі не зводиться лише до агресивної війни.
6. Зміни до статті 436 КК (Публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру) передбачають приведення вживаної у ній термінології до вимог міжнародного гуманітарного права і зміни мінімальної межі покарання за цей злочин.
7. Аналогічно статтю 437 (Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни) замінять на «злочин агресії», а статтю 438 (Порушення законів та звичаїв війни) на «воєнні злочини стосовно особи».
В останньому випадку авторський колектив вважає, що чинна редакція статті 438 КК, у якій перераховуються окремі порушення законів та звичаїв війни і містяться загальні вказівки на інші подібні порушення, передбачені міжнародними договорами, є неприйнятною, оскільки:
- грубо порушує принцип правової визначеності, особливо у світлі того, що Україна не передала депозитарію Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни офіційного перекладу їхнього тексту;
- чинна стаття 438 КК ігнорує порушення законів та звичаїв війни, закріплених у звичаєвому міжнародному праві, яке є основним джерелом міжнародного гуманітарного права для збройних конфліктів неміжнародного характеру;
- у сучасний період абсолютна більшість держав при регламентації відповідальності за воєнні злочини приймає за стандарт статтю 8 Римського статуту;
- певною мірою чинна редакція статті 438 КК має надмірно та невиправдано широкий зміст (за рахунок формули «...інші порушення законів та звичаїв війни...»), визнаючи злочинними будь-які (навіть незначні) порушення договірного міжнародного гуманітарного права. У той час як за міжнародним правом воєнними злочинами визнаються лише конкретні серйозні порушення міжнародного гуманітарного права.
8. Крім того, будуть змінені положення щодо відповідальності про геноцид (стаття 442 КК).
Положення чинної норми значно звужують зміст діянь, за яке міжнародне право зобов’язує переслідувати або, навпаки, є такими, що містять дії невідомі міжнародному праву. Наприклад, у міжнародному кримінальному праві поняття «серйозні тілесні ушкодження» має значно ширший зміст, аніж поняття «тяжкого тілесного ушкодження» за кримінальним правом України; «створення умов, розрахованих на скорочення дітонародження» — невідома міжнародному кримінальному праву форма геноциду.
Які злочини включать до Кримінального кодексу
До Кримінального кодексу пропонують включити наступні злочини:
- воєнні злочини проти власності (Стаття 438\1);
- воєнні злочини, що полягають у застосуванні заборонених методів ведення війни (Стаття 438\2);
- воєнні злочини, що полягають у застосуванні заборонених засобів ведення війни (Стаття 438\3 );
- воєнні злочини проти гуманітарних операцій та використання символів (Стаття 438\4);
- воєнні злочини проти рухомих та нерухомих цінностей, будівель та центрів, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права (Стаття 438\5);
- злочини проти людяності (Стаття 442\1).
Такі злочини будуть розслідуватися слідчими органів безпеки в форматі спеціального досудового розслідування. До осіб, які їх вчинили, не буде застосовуватися амністія.
Одночасно нова стаття 442\1 КК буде покликана забезпечити криміналізацію злочинів проти людяності.
До таких злочинів віднесуть умисне вчинення (заподіяння) в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільних осіб:
- переслідування, тобто обмеження основних прав людини за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, статевими або іншими дискримінаційним ознаками, визначеними міжнародним правом;
- депортації населення, тобто примусового і за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом, переміщення (виселення) однієї чи кількох осіб з місцевості, на території якої вони законно перебували, на територію іншої держави;
- насильницького переміщення населення, тобто примусового і за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом, переміщення (виселення) однієї чи кількох осіб з місцевості, на території якої вони законно перебували, в іншу місцевість у межах однієї й тієї самої держави;
- зґвалтування, сексуальної експлуатації, примусової вагітності, примусової стерилізації або будь-яких інших форм сексуального насильства;
- обернення в рабство або торгівлі людьми;
- насильницького зникнення;
- незаконного позбавлення волі;
- катування;
- середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження;
- апартеїду;
- винищення;
- вбивства.
Раніше внесений Президентом України законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» зазнав істотних змін.
