Одним з ключових факторів зростання протестних настроїв та страйків є економічна та соціальна нестабільність. Однак саме шляхом страйкової боротьби працівники різних країн відстоюють свої права.
Стаття 44 Конституції України закріплює право кожного, хто працює, на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Проте, як зазначають ініціатори нового законопроекту, фактично здійснити це конституційне право майже неможливо.
Тож 27 грудня народні депутати від партії «Слуга народу» Галина Третьякова, Вадим Струневич, Олег Арсенюк та інші зареєстрували законопроект №2682 «Про страйки та локаути».
Народні обранці зазначили, що метою і завданням законопроекту є забезпечення конституційного права працівників на страйк, імплементація в українське законодавство міжнародного та європейського досвіду в цій сфері, створення умов для працівників самостійно, без втручання держави, добиватись підвищення оплати праці та поліпшення її умов.
Що пропонується законопроектом
Працівники матимуть право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних цінностей. Окрім цього, законопроект передбачає також можливість оголошення страйку солідарності — страйку працівників одного підприємства, установи, організації з метою підтримки виконання всіх або частини вимог, висунутих працівниками до іншого роботодавця.
Працівники, що беруть участь у законному страйку, звільняються від відповідальності за шкоду, завдану страйком роботодавцю та іншим особам.
Також законопроектом зазначається, що працівники, які мали достатні підстави вважати, що беруть участь у законному страйку, звільняються від дисциплінарної відповідальності за участь в ньому та не можуть бути звільнені протягом страйку, а також після страйку за участь у ньому.
Водночас зазначається, що працівник, що мав достатні підстави вважати, що бере участь у законному страйку, за рішенням суду відшкодовує шкоду, завдану незаконним страйком, в розмірі не більше середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до документу, право на страйк здійснюється працівниками на підприємстві, в установі, організації або їх відокремленому чи структурному підрозділі.
Документом пропонується введення страйкової процедури, що складається з:
а) висування вимог;
б) переговорів;
в) попередження про страйк;
г) страйку;
ґ) припинення страйку.
Висування вимог здійснюється шляхом збору підписів більш як половини працівників підприємства або його підрозділу. Також вимоги може висунути профспілка, що об’єднує більшість працівників підприємства чи його підрозділу. Мінімальний строк від висування вимог до страйку становить 15 днів. Якщо вимоги стосуються виплати заборгованої зарплати та невиконання колективного договору, строк скорочується до 5 днів.
Проект закону передбачає можливість ведення переговорів між органом, уповноваженим на керівництво страйком, та роботодавцем. Зазначається, що переговори ведуться у формі, обраній сторонами, протягом всієї страйкової процедури. Роботодавець зобов’язаний буде створити належні організаційно-технічні умови для ведення переговорів, зберігати робоче місце та оплату праці за працівниками, що беруть участь у переговорах.
Якщо за 5 днів до дати страйку не укладено угоду про виконання вимог страйку, та органом, уповноваженим на керівництво страйком, не прийнято рішення про скасування або відкладення страйку, уповноважений на керівництво страйком орган направляє попередження про страйк органу держаної влади та органу місцевого самоврядування за місцем, де планується проведення страйку.
Початок страйку
У день та час, визначений для початку страйку, працівники мають право повністю або частково припинити виконання роботи. При цьому працівники мають право знаходитись на своїх робочих місцях або покинути їх, брати участь у зборах, мітингах тощо або перебувати за межами території підприємства, установи, організації.
Під час страйку, а також в разі припинення страйку без укладення угоди про виконання вимог страйку працівники мають право оголосити бойкот на виконання вимог страйку.
Стаття 10 проекту закону встановлює, що під час страйку працівники мають право вдаватись до блокади підприємства, оприлюднювати інформацію про хід страйку та переговорів з роботодавцем у засобах масової інформації, вести переговори з роботодавцем, користуватись правовою допомогою.
Водночас роботодавець наділений правом через суд обмежити здійснення працівниками права на страйк як в цілому, так і окремо блокування працівниками відвантаження продукції. У разі порушення працівниками встановленої законом процедури роботодавець отримує право на відшкодування втрат, понесених від незаконного страйку.
Крім того, роботодавець має право: на локаут — тимчасове повне або часткове припинення роботи підприємства, установи, організації у зв’язку з отриманням роботодавцем вимог страйку; на звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе договірних зобов’язань перед контрагентами під час страйку; на висвітлення своєї позиції щодо страйку у засобах масової інформації; на ведення переговорів з працівниками.
Законопроектом зазначається, що страйки заборонені для військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та органів цивільного захисту. Розгляд їх колективних вимог щодо економічних і соціальних інтересів здійснюється судом, виходячи з вимог справедливості, економічної обґрунтованості, соціальної відповідальності та забезпечення національної безпеки.
Оплата праці під час та після страйку
У разі повного припинення роботи зарплата працівнику не нараховується та не виплачується за всі дні фактичної участі у страйку. У випадках страйку з вимогами про виплату заборгованої зарплати за весь час страйку працівнику нараховується середній заробіток із розрахунку за два останніх повних місяці роботи.
У разі часткового припинення роботи працівнику зарплата нараховується та виплачується пропорційно виконуваній ним роботі. Також зазначається, що у разі припинення страйку на підставі угоди про виконання вимог страйку ця угода може містити умову про нарахування та виплату працівникам, що страйкували, середнього заробітку за весь час страйку із розрахунку за два останніх повних місяці роботи.
Мінуси законопроекту
Проти окремих деталей законопроекту вже виступили профспілки, які вважають, що законопроектом порушуються права працівників, зокрема:
- Для здійснення права на страйк працівники висуватимуть вимоги лише безпосередньо роботодавцю. Це означає, що працівники не зможуть висувати вимоги до Кабінету міністрів України й інших органів виконавчої влади.
- Відшкодування працівником збитків, завданих роботодавцю у зв’язку зі страйком. Законопроектом встановлюється, що працівник, який мав достатні підстави вважати, що бере участь у законному страйку, за рішенням суду відшкодовує шкоду, завдану незаконним страйком, в розмірі не більше середньомісячної заробітної плати.
- Не врегульовано процедуру проведення страйку на галузевому, територіальному, національному рівнях. Законопроект встановлює процедуру проведення страйків лише на локальному рівні.
- Можливість роботодавця використовувати страйк як інструмент для звільнення від відповідальності перед контрагентом. Під час страйку роботодавець має право на звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе договірних зобов’язань перед контрагентами.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про законопроект про працю: чим обурені профспілки.
