Велика Палата Верховного Суду винесла рішення у справі №0640/3835/18, яку Касаційний адміністративний суд визначив як зразкову.
Житомирський окружний адміністративний суд звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з поданням про розгляд цієї справи Верховним Судом у порядку ст. 290 КАС України як судом першої інстанції (тобто як зразкової справи).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 1 листопада 2018 року визнав справу зразковою, але у задоволенні позовних вимог позивачу відмовив.
За результатами розгляду справи 13 травня 2020 року Великою палатою Верховного Суду апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, судове рішення – без змін.
У липні 2018 року суддя у відставці (позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії заступника начальника управління ПФУ щодо відмови йому у перерахунку розміру та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 червня 2018 року, без обмеження граничним розміром;
- зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу як судді апеляційного суду Житомирської області у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру, відповідно до довідки апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року.
Розглядаючи зразкову справу, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов наступних висновків.
Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та у яких здійснюється правосуддя.
Така різниця має місце і щодо працюючих суддів, оскільки право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016, мають лише ті з них, хто за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а виплата збільшеного розміру суддівської винагороди, відповідно до Закону «Про судоустрій та статус суддів», залежить від проходження та результату кваліфікаційного оцінювання.
Якщо проходження і результат кваліфікаційного оцінювання мають значення для визначення розміру суддівської винагороди працюючих суддів, а також для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який іде у відставку через три роки після оцінювання, то ця ж обставина повинна братися до уваги під час перерахунку такого виду утримання і для суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016.
Інше застосування положень частини 4 статті 143 Закону «Про судоустрій та статус суддів» призвело б до того, що судді, які вийшли у відставку до 30.09.2016 і жодного дня не працювали в умовах, коли конституційні вимоги до судді суттєво підвищилися, отримували б грошове утримання у більшому розмірі, ніж судді, які підтвердили відповідність цим вимогам (пройшли кваліфікаційне оцінювання) і відпрацювали в таких умовах щонайменше три роки.
Таке застосування Закону не узгоджується з метою кваліфікаційного оцінювання суддів та суперечить п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій та статус суддів».
Відтак, посада судді, який вийшов у відставку до 30.09.2016, не є «відповідною», рівнозначною посаді судді того самого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, підтвердив здатність здійснювати судочинство і продовжує працювати у тому ж суді.
Суд дійшов висновку, що для застосування частини 4 статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, «відповідною» є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016, такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010.
Отже, виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання і працюють у тому самому судді, не містить ознак зменшення змісту або обсягу прав особи, оскільки відповідає оцінці допустимого рівня забезпечення суддів у відставці на підставі Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016 та не зумовлює зменшення рівня розміру гарантій забезпечення у порівнянні з чинною на момент здійснення ними професійних повноважень.
Раніше Голова ДСА Зеновій Холоднюк пояснив, чому в 2020 році ситуація с зарплатами в апаратах судів погіршилася.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
