В Национальном агентстве по предотвращению коррупции (НАПК) подготовили проект Антикоррупционной стратегии на 2020-2024 годы, а также законопроект по ее внедрению.
Один из ключевых моментов касается справедливого суда.
«Опитування бізнесу демонструють, що поширеність корупції та недовіра до її судової системи є основними перешкодами для залучення в Україну іноземних інвестицій», — отмечено в Антикоррупционной стратегии.
Глава НАПК Александр Новиков пояснил это следующим образом.
«Ни один из способов противодействия коррупции не будет действенным, если в конечном итоге суд не примет справедливое решение.
Конечно, любая реформа будет пустой, если результатом не будет приговор или решение о привлечении к административной ответственности.
Итоговой целью этого процесса должна быть максимальная независимость судебной власти от всего, кроме закона. А закон как раз должен определять добропорядочность как основу для независимости судебной власти
К сожалению, мы знаем, что сегодня судебная система – и судьи это подтверждают – не независима. Она зависит не только от закона, а есть и другие факторы, которые влияют на судебную систему и конкретных судей.
Второй тезис заключается в том, что судебная система не может постоянно находиться в процессе реформирования и оценивания. Завершающим этапом должно стать надлежащее оценивание уровня добропорядочности, чтобы судьи могли спокойно выполнять свои обязанности с эффективно работающим механизмом привлечения к дисциплинарной ответственности тех судей, в результате действий которых мы потом имеем рейтинг недоверия к судебной системе.
Мы должны понимать конечный термин этих процедур оценивания.
Постоянное нахождение в таких процедурах, наоборот, создает коррупцию в судах.
Поэтому мы надеемся, что Антикоррупционная стратегия станет основой реформирования, в том числе судебной власти, и эти процедуры получат конкретные цели и конечные сроки выполнения», — подчеркнул глава НАПК.
Ниже приводим извлечение из Стратегии:
ІІІ. ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ У ПРІОРИТЕТНИХ СФЕРАХ
1.1. Справедливий суд
1.1.1. Проблема. Доброчесність не є вимогою до членів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. У суспільстві спостерігається високий рівень недовіри до цих органів, зокрема, через недостатню прозорість їхньої діяльності.
Очікувані стратегічні результати:
- доброчесність є обов’язковою законодавчою вимогою до членів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- чинний склад Вищої ради правосуддя перевірено на предмет відповідності вимогам доброчесності та професійної етики тимчасовою незалежною Комісією з питань доброчесності з представників (у рівних частинах) Ради суддів України, фахової громадськості та міжнародних партнерів України. Члени, що не відповідали цим вимогам, втратили посаду;
- відбір нових членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється конкурсною комісією з представників (у рівних частинах) Ради суддів України, фахової громадськості та міжнародних партнерів України; нові члени Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідають вимогам доброчесності та професійної етики;
- усунуто можливості прийняття членом Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішень в умовах конфлікту інтересів.
1.1.2. Проблема. Доброчесність і професійна етика як конституційні вимоги до суддів не впроваджені на практиці, а оцінювання цих вимог не є прозорим і передбачуваним.
Очікувані стратегічні результати:
- Вищою кваліфікаційною комісією суддів України спільно з Громадською радою міжнародних експертів і Громадською радою доброчесності розроблено та впроваджено в практику чіткі і передбачувані критерії (індикатори) доброчесності та професійної етики для кваліфікаційного оцінювання суддів і добору нових суддів;
- під час оцінювання доброчесності суддів/кандидатів на посаду судді застосовується стандарт доказування «обґрунтований сумнів у доброчесності», тобто всі неспростовані сумніви у доброчесності судді тлумачаться не на його користь;
- запроваджено механізм для перегляду рішень попереднього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за якими Вища рада правосуддя відмовилася звільняти з посади суддю, через їх невмотивованість, а також рішень про відповідність судді займаній посаді за наявності інформації про недоброчесність судді (є негативний висновок Громадської ради доброчесності, окрема думка члена комісії або оцінювання проведено без участі Громадської ради доброчесності);
- забезпечено перевірку доброчесності кандидатів у межах процедур добору нових суддів із залученням Громадської ради доброчесності, посиливши її інституційну спроможність;
- нові суди створені замість судів, утворених до внесення змін до Конституції України щодо правосуддя, сформовані за результатами конкурсу, що визначений перехідними положеннями Конституції;
- Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить процедури оцінювання і конкурсні процедури без невиправданих затримок;
- запроваджено відкритий і поіменний спосіб виставлення балів/голосування членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя під час прийняття рішень у процедурах добору та просування суддів (з можливістю встановити кореляцію виставлених кандидатам балів з критеріями оцінювання), а також оприлюднення матеріалів іспитів.
1.1.3. Проблема. Відсутність дієвих перманентних механізмів підтримання доброчесності суддівського корпусу.
Очікувані стратегічні результати:
- дисциплінарні палати при Вищій раді правосуддя, сформовані на підставі конкурсу, здійснюють оперативний і справедливий розгляд дисциплінарних справ щодо суддів;
- підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено у спосіб, що дає можливість суддям прогнозувати свою поведінку (зокрема, більш чітко визначено ознаки дисциплінарних правопорушень, які стосуються допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя), дисциплінарна практика є послідовною і передбачуваною;
- Національне агентство, Рада суддів України та Громадська рада доброчесності мають ефективні механізми ініціювання дисциплінарного провадження стосовно суддів;
- дисциплінарна практика щодо суддів є відкритою: усі рішення дисциплінарного органу та його членів оприлюднюються; дисциплінарний розгляд справ щодо суддів, як правило, є відкритим і транслюється в режимі реального часу;
- запроваджено дисциплінарний механізм позбавлення статусу суддів у відставці за поведінку, яка є несумісною зі званням судді, допущену як до, так і після звільнення;
- запроваджено ефективний механізм перевірки законності походження майна судді та його близьких осіб; судді, які не виконали обов’язок довести законність походження такого майна, звільнені з посад;
- судді несуть реальну відповідальність за завідомо неправосудні рішення; механізми кримінального переслідування не використовуються для здійснення тиску на суддів.
1.1.4. Проблема. Існування значних корупційних ризиків, обумовлених недосконалістю судоустрою.
Очікувані стратегічні результати:
- впроваджено механізм, який передбачає, що адміністративні посади у судах кожен суддя суду обіймає протягом нетривалого строку по черзі;
- електронне судочинство забезпечує розгляд окремих категорій справ в режимі реального часу незалежно від місцезнаходження сторін і суду, що, зокрема, сприяє рівномірному розподілу справ між судами і суддями;
- компетенцію суду присяжних у кримінальних провадженнях розширено зі збільшенням складу суду присяжних та забезпеченням вирішення ними питання винуватості особи у вчиненні злочину;
- розширено сферу застосування альтернативних способів вирішення спорів та забезпечено ефективність виконання їхніх рішень;
- касаційний перегляд судових рішень у справах про високопосадову корупцію забезпечують судді, дібрані із залученням Громадської ради міжнародних експертів;
- проведено незалежний аудит діяльності державних підприємств, які функціонують при Державній судовій адміністрації України; у разі виявлення неефективності їх функціонування прийнято відповідні рішення.
Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.
