Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, учасники справи позивача - особа, відповідачі - Український центр оцінювання якості освіти, Державне підприємство «Інфоресурс», треті особи, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 761/9550/17.
Обставини справи
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Українського центру оцінювання якості освіти, Державного підприємства «Інфоресурс», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог про зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення.
Позов обґрунтований тим, що позивач є студенткою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (КНУ) з денною формою навчання. Освітню послугу вона отримує на підставі договору № 306 про надання освітньої послуги від 18 серпня 2015 року, укладеного в її інтересах матір`ю з учбовим закладом в особі ректора. Причиною укладання договору було поєднання її бажання навчатись у зазначеному університеті та отримання третього місця в рейтингу з набраних балів за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) абітурієнтів, що отримали право навчатися за рахунок бюджетних коштів державного замовлення після трьох осіб, які мали більш високі результати оцінювання, та зайняли у вказаному рейтингу вищі місця, ніж позивач.
Генеральною прокуратурою України проінформовано позивача про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та спрямування до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням директора Центру оцінювання, його двох заступників та ще чотирьох осіб у несанкціонованій зміні результатів ЗНО у 2014-2015 роках, привласненні та легалізації коштів Державного бюджету України та Американських рад з міжнародної освіти.
Позивач стверджувала про встановлення слідством, що службові особи Центру оцінювання у змові з іншими невстановленими слідством особами утворили злочинну організацію для привласнення коштів Центру оцінювання та отримання протиправної винагороди за завищення результатів ЗНО. Такі дії надали окремим особам незаконні переваги у доступі до вищої освіти, обмежуючи доступ до неї абітурієнтів, які мали на це законне право. Під час розслідування отримано письмові підтвердження директора Центру оцінювання про недостовірність інформації, поданої у 2014-2015 роках окремими вступниками для зарахування на навчання до вищих навчальних закладів. Підробку результатів ЗНО цих осіб підтверджено висновками експертиз.
Позивача було проінформовано, що вона є особою, яка має право здобути вищу освіту за кошти державного бюджету у зв`язку з отриманням вказаних підтверджень щодо трьох осіб, які зараховані на навчання за рахунок бюджетних коштів до КНУ ім. Т. Шевченка, оскільки рейтинговий список вступників формується на основі конкурсного балу за кожною спеціальністю. Після отримання вказаного повідомлення позивач звернулась до адміністрації закладу вищої освіти (ЗВО), де її повідомлено, що вирішення питання про поновлення її порушених прав шляхом зарахування на бюджетне місце унеможливлено тим, що в базі Центру оцінювання до цього часу відображено недостовірні результати ЗНО.
Позивач зазначала, що Центром оцінювання, ДП «Інфоресурс» порушено її право на отримання освіти за кошти бюджету шляхом внесення до Єдиною державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) недостовірних даних.
Позивач просила суд визнати за нею право на отримання вищої освіти в КНУ за кошти Державного бюджету України, зобов`язати Центр оцінювання та «Інфоресурс» відновити становище, яке існувало до порушення її права, шляхом відображення в їх базах даних дійсних, відповідних оригіналам робіт.
Рішення судів нижчих інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду Києва від 24 січня 2018 року позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на отримання вищої освіти в КНУ за кошти Державного бюджету залишено без розгляду.
Рішенням Шевченківського районного суду від 10 травня 2018 року позов задоволено. Зобов`язано Центр оцінювання та «Інфоресурс» відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом відображення в їх базах даних дійсних, відповідних оригіналам робіт. Стягнуто з Центру оцінювання та «Інфоресурсу» в рівних частинах на користь позивача судовий збір у розмірі 640 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційні скарги осіб до позивача задоволені. Рішення Шевченківського районного суду від 10 травня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У лютому 2019 року позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, поданою на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, просила скасувати оскаржувану постанову, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (8 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у 2015 році позивач пройшла ЗНО з предметів: Українська мова і література, Англійська мова, Історія України, що підтверджується сертифікатом та за результати ЗНО 2015 року, та набрала відповідні бали з Української мови і літератури - 190,0 балів, Історії України - 185,0 балів, Англійської мови - 179,0 балів.
18 серпня 2015 року між позивачем і КНУ ім. Т. Шевченка укладено договір № 306 про надання освітньої послуги КНУ ім. Т. Шевченка на денній формі навчання, спеціалізація правознавство, на юридичному факультеті, на платній основі.
При поданні позивачем документів до навчального закладу згідно з набраними балами за результатами ЗНО остання не отримала права навчатися за рахунок бюджетних коштів державного замовлення після третіх осіб, які мали більш високі результати оцінювання та зайняли у вказаному рейтингу вищі місця, ніж позивач.
КНУ ім. Т. Шевченка листом на запит суду повідомив, що загальна кількість місць державного замовлення для навчання на денній формі на юридичному факультеті у 2015 році становила 151 місце та зараховано 151 студент. На момент підготування листа з числа зарахованих на місця державного замовлення у 2015 році на денній формі юридичного факультету навчається 150 студентів.
Суди встановили, що згідно з фактичними балами, які отримали студенти, позивач повинна посідати вище місце в Рейтинговому списку у 2015 році та мала право здобувати вищу освіту за кошти державного бюджету.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Позовні вимоги у справі, яка переглядається, стосуються того, що Центр оцінювання, «Інфоресурс» порушили право позивача на отримання освіти за кошти бюджету шляхом внесення до ЄДЕБО недостовірних даних.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спором є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, основними ознаками публічно-правового спору є наявність сторони - особи, що здійснює публічно владні функції, та особливого предмету спору, що виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою особою передбачених законом функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Верховний Суд виходить з того, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб, тому Центр оцінювання, «Інфоресурс» є органами, рішення яких є обов`язковими, зокрема, для закладів вищої освіти.
Враховуючи принципи, функції Центру оцінювання, ДП «Інфоресурс» та зміст положень вищезазначених норм права, за предметним та суб`єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже, має розглядатися судами адміністративної юрисдикції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема, має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.
З урахуванням висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа № 145/166/18, провадження 14-524цс19, на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови вона може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Раніше ми розповідали про захист прав банкрута: Велика Палата ВС вказала на важливий аспект.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
