17 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів». Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування. Відтепер в Україні за новим адміністративно-територіальним поділом повинно бути 136 районів замість 490, які ми отримали в спадок від СРСР.
Логічно було б припустити, що кількість судів в Україні повинна бути приведена до кількості новостворених районів. Проте цього не відбувається. В Україні суди діють в тієї ж кількості, на тих же територіях та з тим штатним розкладом. До сьогодні достеменно невідомо які плани у влади стосовно кількості судів, подальшої їх оптимізації як буде виглядати їх географія, штатний розклад та інші питання, але цілком зрозуміло, що найближчим часом (принаймні ще пару років) нічого змінюватися не буде.
Невідповідність судової системи новому територіальному поділу вже викликала жваве обговорення в соцмережах, які передбачають майбутній колапс правосуддя, якщо влада не буде нічого робити.
Хвилюватися є про що.
Найяскравішим прикладом проблеми є підсудність справ.
В існуючому (не скасованому) вигляді концепція судової реформи передбачає, що замість районних, міжрайонних, міських судів будуть створені місцеві окружні суди, що об'єднають під своєю юрисдикцією декілька районів з одним, центральним (окружним) судом.
Нагадаємо, що суди загальної юрисдикції в діючій системі координат прив’язані здебільшого саме до районних центрів.
Але, як говорилося вище, діючі суди нікуди не зникають. Принаймні найближчі два роки. Таблички змінювати на них поки що ніхто не збирається, принаймні влада про це не заявляла. Навпаки, РСУ розіслала головам апеляційних та місцевих судів лист, із змісту якого слідує, що нічого не змінюється суди працюють як і працювали.
Отже, якщо будуть створені нові районі, а судова система залишиться старою, виникнуть проблеми з територіальною підсудністю, оскільки на території одного новоствореного району залишаться функціонувати одночасно декілька старих судів (іноді до десятка), і в різних районах буде їх різна кількість.
При цьому більш ніж один суд на один район законом не передбачені. Не передбачено їх створення і в об’єднаних територіальних громадах. Якщо ж станеться так, що територію одного старого району розділять між декількома новими, то проблема з підсудністю ще більш ускладниться. Бо суд, якій діє по старим правилам буде вимушений здійснювати правосуддя між районами.
Тобто, цілком реально може скластися ситуація, коли на території одного району або різних районів, одночасно декілька судів почнуть конкурувати між собою за підсудність. Нагадаємо, що підсудність, в тому числі може визначатися і за вибором позивача, може бути і виключна. Тож не доброчесні учасники справи отримають можливість обирати «правильний суд» з поміж десятка і формально не порушувати закон. Інтернет переповнений історіями про «чорних» адвокатів, «чорних» нотаріусів, «чорних» ріелторів, рейдерів та інших суб’єктів, які, користуючись прогалинами в законодавстві, роблять свої брудні справи. Ситуація ж хаосу для злочинців стане дуже вигідною.
Особливо критично це для кримінальних справ, коли людина роками утримується під вартою. Плутанина може виникнути під час направлення правоохоронцями в суд кримінальних проваджень та адміністративних матеріалів. Крім того, будуть постійно виникати проблеми з визначенням слідчих суддів, їх повноважень та територіальності.
Також під удар підпадають справи, територіальна підсудність яких – це окупована територія та зона проведення антитерористичної операції (нагадаємо, судова практика вважає її незавершеною та такою, що триває). Сьогодні правосуддя у таких справах здійснюється відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» та Розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ». Розпорядження визначило суди, які приймають до розгляду справи, віднесені до юрисдикції судів, що залишилися в непідконтрольних районах. Вищий спеціалізований суд вже давно не працює, розпорядження діє, у концепції судової реформи про це питання забули.
Безсумнівно, це призведе до правової невизначеності у порядку обрання підсудності, наслідком чого стануть зловживання процесуальними правами, виникнення корупційних ризиків, спалах рейдерських захоплень та інші неприємні речі.
Верховний та апеляційні суди захлинуться у розгляді апеляційних та касаційних скарг, що надійшли від адвокатів, визначенні підсудності між судами та наданні тих чи інших роз’яснень.
Ситуацію можливо буде виправити за рахунок внесення змін до процесуальних кодексів, але поки що відповідні законопроекти в Раду не вносилися.
Раніше судово-юридична газета розповідала, чому укрупнення районів не призведе до зміни кількості судів.
