Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду, що виключає одночасне прийняття ним рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою.
До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 712/1710/19.
Обставини справи
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 477 КПК України особу звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України. Кримінальне провадження стосовно нього закрито у зв’язку з відмовою представника потерпілого від приватного обвинувачення.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Не погодившись із рішенням судів, касатор подав касаційну скаргу. Касатор, зокрема, вважав, що судом прийнято необґрунтоване рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілим, тоді як за наявності безумовних підстав кримінальне провадження стосовно нього підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (в редакції КПК України від 5 серпня 2018 року), кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення і може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
За приписами ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
ВС наголосив, що оскільки відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження стосовно особи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, з яким з огляду на вищезазначені норми кримінального процесуального закону погодився також і апеляційний суд.
Однак, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження стосовно особи у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, суд першої інстанції водночас постановив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191 КК України і у своїй ухвалі зазначив, що таке рішення прийнято ним на підставі вивчення зібраних у кримінальному провадженні доказів, та при цьому послався на повне визнання особою своєї вини, його щире каяття та підтвердження обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, а також його прохання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за нереабілітуючою підставою.
Крім цього, із даних журналу судового засідання, які підтверджуються аудіозаписом судового засідання суду першої інстанції, убачається, що таке рішення прийнято ним у підготовчому судовому засіданні, під час якого прокурором не долучалися до кримінального провадження, та відповідно не досліджувалися докази винуватості особи_1, а останній не визнавав своєї вини, не висловлював щирого каяття та не підтверджував обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, під час закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення, ні винуватість чи невинуватість такої особи. За таких обставин не потребують перевірки судом докази, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі.
Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду, що виключає одночасне прийняття ним рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою.
Колегія суддів погодилась з доводами касаційної скарги щодо незаконного стягнення з особи_1 на користь держави витрат, пов’язаних із залученням експертів, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України таке стягнення проводиться з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
З цих підстав Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу особи_1 задовольнити частково.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області стосовно особи_1 змінити.
Виключити із зазначених ухвал рішення про звільнення особа_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та про стягнення з нього процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, у сумі 572,00 грн.
Виключити з мотивувальної частини ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси посилання на визнання особи_1 своєї вини та щире каяття у вчиненому, підтвердження обставин вчиненого кримінального правопорушення та прохання про звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою, вивчення судом зібраних у кримінальному провадженні доказів.
У решті судові рішення стосовно особи_1 залишити без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, хто може оскаржувати ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
