Суддя Конституційного Суду України Ігор Сліденко вважає, що дійсний підхід влади до боротьби із коронавірусом може призвести до ситуації, коли карантин або окремі його елементи з усіма обмеженнями може стати органічною частиною буття української держави. Як мінімум через те, що це хороша причина, на яку можна списувати усі проблеми. Таку позицію суддя КСУ висловив у своїй окремій думці щодо рішення КСУ від 28 серпня 2020 року, що стосувалося питання конституційності положень постанови КМУ, якою встановлювалися карантинні обмеження.
Пан Сліденко безперечно погоджується з тим, що пандемія коронавірусу мала і має суттєвий вплив на життя всього світу. Втім, він зазначає, що навіть у цій ситуації мета боротьби із хворобою виправдовує не всі засоби. На думку судді, деякі дії уряду підпадають під визначення терору. Зокрема він згадує про заяву Віктора Ляшка про те, що парки «закрили» для того, аби налякати населення.
«Загалом сюжет, запропонований державою, однак не сприйнятий громадянським суспільством, до дрібниць нагадує антиутопії, зокрема "V for Vendetta", де гра на страху людей перед епідемією є методом захоплення влади та тригером для встановлення авторитарної диктатури. Існує і реальний історичний приклад залякування інфекцією для встановлення карантинної зони. Саме таким евфемізмом " Quarantänezone" нацисти у березні 1940 року назвали район Варшави, який пізніше перетворився на пекло на землі, більш відомий як Варшавське гетто», — підкреслює суддя.
Зважаючи на це, пан Сліденко робить висновок, що заходи, які офіційно спрямовані на боротьбу із COVID-19, можуть нести ризик встановлення диктатури страху. Більше того, відсутність чітких критеріїв регулювання усіх сфер «карантинного» життя та незрозумілість переходу від тотального до адаптивного карантину призвели до тотальної недовіри до дій держави.
«Ще один вимір диктатури так званого "карантину" виявився в порушенні фундаментальних засад рівності в праві, що набуло образу сумної пародії – друзям все, ворогам (в даному випадку народу України) закон. І карикатурність ситуації полягає в тому, що це навіть не закон, а звичайна урядова інструкція. В цьому демократичний, здавалося б, Уряд України пішов далеко вперед порівняно з досвідом фашистської диктатури Франко» — продовжує Ігор Сліденко.
Більше того, суддя КСУ відзначає, що принцип «мета виправдовує засоби» навіть недоречний. Адже, попри використання засобів терору та ризик встановлення диктатури, «Україна наразі в європейській трійці за темпами розповсюдження вірусу і на 24 позиції в світі за кількістю хворих». Тобто, навіть із використанням неприпустимих засобів влада не змогла ефективно зупинити поширення вірусу.
«І, як загальний результат, розмитість та відсутність чітких критеріїв карантину може призвести до ситуації, коли карантин або окремі його елементи з усіма обмеженнями може стати органічною частиною буття української держави. Тим більше він наразі є саме тією причиною, на яку зручно списувати будь-які проблеми - від падіння економіки до надзвичайних повноважень Президента України, у т.ч. проблеми, створені специфічним українським урядуванням. У такому урядуванні є все, окрім права, справедливості та моральності. І такого роду урядування стає викликом для держави 1 громадян не меншим, ніж коронавірус SARS-CoV-2», - підсумував Ігор Сліденко.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що КСУ розглянув справу щодо конституційності закону про «законодавчий спам».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.
