Велика Палата Верховного Суду у справі № 420/3956/20 зазначила, що визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Системний аналіз дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Проте таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Обставини справи.
У травні 2020 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Президента України та Офісу Президента України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відсутності контролю за протиправною бездіяльністю голови облдержадміністрації, голови облради щодо відсутності контролю у зв`язку з протиправною бездіяльністю голови Лиманської РДА, голови Лиманської райради щодо відсутності контролю у зв`язку з наявною протиправною бездіяльністю в. о. голови Трояндівської сільради в частині порушення Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема ненадання у встановлений п`ятнадцятиденний строк до Верховної Ради України клопотання про призначення позачергових виборів голови Трояндівської сільради;
- зобов`язати Офіс Президента України здійснити організаційні заходи щодо зобов`язання облдержадміністрації, Лиманської РДА, облради, Лиманської райради, Трояндівської сільради подати до Верховної Ради України клопотання про призначення позачергових виборів голови Трояндівської сільради у зв`язку з припиненням 13 лютого 2019 року повноважень голови цієї сільради.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2020 року передав цю справу на розгляд Верховного Суду як суду першої інстанції на підставі статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 червня 2020 року позовну заяву разом із доданими до неї документами повернув позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач об`єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам і відсутні законні підстави для їхнього роз`єднання в окремі провадження.
Тобто позивач об`єднав позовні вимоги як до Президента України, які з урахуванням положень частини четвертої статті 22 КАС України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Офісу Президента України, які підсудні окружному адміністративному суду.
За правилами частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас відповідно до частини п`ятої цієї статті не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
ВП ВС визнала такий висновок КАС правильним.
Велика Палата Верховного Суду констатує, що згідно з принципом правової визначеності позивач має знати наслідки об`єднання ним кількох позовних вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, для яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у такому поєднанні не є судом, встановленим законом.
Оскільки внаслідок власних помилок і допущених порушень норм процесуального права позивач об`єднав в одному позові вимоги, які у такому поєднанні не підсудні Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, то жодне розумне очікування на розгляд такого позову у позивача виникнути не могло.
Раніше ВП ВС нагадала, у якому випадку позовна вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
