Судова система у питаннях виконання судових рішень має бути вимогливою, і, в той же час, гнучкою. Така думка не раз висловлювалась під час вебінару «Напрацювання рекомендацій щодо покращення стану виконання судових рішень в Україні з огляду на рішення Великої палати Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Бурмич та інші проти України», який 30 жовтня провело Міністерство юстиції.
Як відомо, невиконання рішень національних судів стало в Україні, по суті, національною проблемою. ЄСПЛ завалений заявами українців про порушення статей 6 § 1 та 13 Європейської Конвенції та статті 1 протоколу № 1 до Конвенції, у яких вони скаржаться на невиконання чи несвоєчасне виконання рішень національних судів, винесених на їхню користь. Промучившись з нашою державою більше 15 років, Велика палата ЄСПЛ прийняла 12 жовтня 2017 року цілком ганебне для України рішення у об’єднаній справі «Бурмич та інші проти України». Цим рішенням усі 12 143 подібні справи, які очікували на розгляд, були передані до Комітету міністрів Ради Європи для виконання, а всі нові такі справи так само передаються для виконання без розгляду по суті.
Останнім часом уряд демонструє рішучі кроки, спрямовані на пошук механізмів вирішення проблеми і наслідків ганебного рішення. Так, Розпорядженням Кабміну від 30 вересня 2020 р. № 1218 було схвалено Національну стратегію розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року.
Для реалізації Стратегії передбачається:
- перегляд соціального законодавства з урахуванням можливості бюджетного фінансування та створення ефективного контролю за дотриманням балансу між наявними соціальними гарантіями та можливістю їх фінансування;
- створення додаткових механізмів виконання рішень судів щодо підприємств, які перебувають під дією мораторіїв;
- вдосконалення законодавства про банкрутство державних підприємств;
- запровадження дієвого та ефективного судового контролю за виконанням рішень судів;
- удосконалення процедури встановлення або зміни способу чи порядку виконання судових рішень;
- розширення повноважень органів та осіб, які здійснюють примусове виконання — судових рішень і рішень інших органів;
- створення на базі існуючих реєстрів системи обліку рішень судів, винесених проти державних органів/підприємств, з можливістю відстеження розміру боргів за такими рішеннями.
Крім того, Верховною Радою на 11 листопада 2020 року заплановано проведення парламентських слухань на тему: «Проблеми виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини». До цієї дати Мін’юст продовжує вивчати пропозиції стейкхолдерів та експертів щодо виконання судових рішень, особливо, стосовно державних підприємств, наявності мораторіїв, які перешкоджають примусовому виконанню рішень судів, неузгодженості між розмірами обіцяних державою і фактично отриманих соціальних виплат.
Учасник зазначеного вебінару приватний виконавець Андрій Авторгов розповів «Судово-юридичній газеті» про деякі моменти обговорення теми виконання судових рішень.
«Стосовно соціальних боргів. Бездумна соціальна політика та популістські політичні рішення призвели до того, що соціальні виплати в Україні передбачені різними законами та абсолютно не відповідають асигнуванням державного бюджету. При цьому держава продовжує брати на себе нові соціальні зобов’язання без необхідної фінансової підтримки.
Більше того, немає реєстру соціальних пільг: скільки, кому. Ніхто не знає, скільки сьогодні держава винна громадянам, скажімо, чорнобильцям, дітям війни та іншим категоріям пільговиків.
Також ніхто не замислювався над вартістю адміністрування невеликих за розміром соціальних виплат. Взагалі, призначення таких сум, скажімо, 20 гривень, людині нічого не дає, а все одно потребує витрат на адміністрування цієї виплати.
Або, наприклад, «Пакунок малюка» дають всім – і бідній, і багатій родині. Останній той подарунок за 5 тисяч гривень, можливо, не так потрібний, то чому тоді замість них не дати його двом бідним родинам. Таким чином, соціальна допомога повинна бути чітко контрольованою та адресною при наших фінансових можливостях держави», - підкреслив експерт.
Стосовно заборгованості державних підприємств за рішеннями судів та численних мораторіїв Андрій Авторгов зазначив таке: «Починаючи з 90-х років чимало державних вітчизняних підприємств перебувають в статусі «хронічних» або боржників, або ж у виконавчому провадженні, або ж у нескінченній процедурі банкрутства. Їх захищають численні мораторії, які забороняють виконання судових рішень як в процедурі виконавчого провадження, так і в процедурах банкрутства. Таких мораторіїв у нашій країні нараховується близько півтора десятка. Це теж треба припиняти, бо Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладено обов’язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися».
І не менш важливою складовою виконання судових рішень, на його думку, є гнучкий судовий контроль.
«Скажімо, людина звертається до суду з позовом про перерахунок пенсії, а сама не знає, що там їй мають перерахувати. І суд каже – ми теж не економісти, тому зобов’язують зробити перерахунок служби соціального забезпечення. Я чув про випадки, коли після такого перерахунку людині ще менше стали платити. Або є перерахунок із збільшеною сумою, але її не платять. У суді на це кажуть, що можуть міняти порядок та спосіб виконання: бо просили перерахувати, а не стягнути пенсію. Знову людині треба йти до суду. Тому судовий контроль має бути гнучкий і тотальний за виконанням суті рішення», - підсумовує практик.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.
