З 5 березня до 30 листопада 2020 Кабінет Міністрів України розробив та подав до Верховної Ради 166 законопроєктів. Серед цих 166 законопроєктів лише 12 стали діючими Законами України. Комітет Виборців України зазначає, що таким чином законодавча продуктивність уряду Дениса Шмигаля за 9 місяців роботи складає лише 7%. До того ж, з цих 12 ухвалених законопроєктів близько половини складають акти про ратифікацію різноманітних міжнародних угод, «голосування за які часто є технічним питанням».
Разом з тим, у КВУ звертають увагу, що такий показник ухвалення парламентом розроблених урядом проєктів нормативно-правових актів низький не лише абсолютно, але й відносно попередніх урядів. Так, для порівняння беруть період роботи уряду Олексія Гончарука та перші 9 місяців уряду Володимира Гройсмана.
Так, уряд Гончарука подав до Верховної Ради 138 законопроєктів, з яких 31 (22%) були ухваленні парламентом. Уряд Гройсмана з 15 квітня по 15 грудня 2016 року подав 200 законопроєктів, з яких було прийнято 60 проєктів або 30%.
І дійсно, порівняно із попередниками чинний Кабінет Міністрів виглядає «аутсайдером», зважаючи на трьох- та чотирьохкратне відставання у «продуктивності» законотворчої роботи. Втім, кількість ухвалених урядових законопроєктів може свідчити не лише про якість проєктів законів від Кабміну, але й про готовність народних депутатів розглядати ті чи інші питання. З цим погоджується і голова Комітету Виборців України.
«7% прийнятих урядових законів – це провал законодавчої роботи Кабінету Міністрів. Але це питання не лише до уряду, але й до монобільшості, депутати якої часто підміняють собою роботу уряду. Зокрема, це проявилося під час пандемії коронавірусу, коли замість підтримки урядових документів Рада зосередилася на прийнятті власних законодавчих ініціатив. Такі низькі показники підтримки урядових законів є системною проблемою, яка не сприяє нормальній роботі ані уряду, ані Верховної Ради», – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.
І дійсно, якщо подивитися навіть на ті 12 законопроєктів уряду, які вдало «пройшли» Верховну Ради, то мають місце випадки, коли питання виникають радше до парламенту, а не уряду. Так, можна пригадати нещодавно ухвалений урядовий законопроєкт про штрафи за неносіння масок у транспорті та «громадських будинках, спорудах», а також законопроєкт про подібні штрафи для підприємців.
У парламенті не лунало суттєвих зауважень до змісту цих документів. Зокрема, ледь не єдину заувагу до законопроєкту про штрафи для підприємців висловив Антикоркомітет. Депутати звернули увагу на потребу деталізувати, що таке «невжиття заходів». Абсолютна більшість депутатів не заперечують потребу запроваджувати додаткові заходи щодо боротьби з поширенням коронавірусу. Але, навіть попри відсутність суттєвих зауважень, розгляд вищезгаданих законопроєктів розпочався лише за 4 місяці після їх подання урядом. Тому дійсно, відповідальність за такий низький показник розроблених урядом законопроєктів, які ухвалив парламент, радше є спільною відповідальністю виконавчої та законодавчої гілок влади.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.
