Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 742/2207/17 та встановив, що обов'язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції.
Обставини справи
Суд визнав доведеним, що чоловік, працюючи лікарем частково заповнив авансовий звіт про відрядження в частині особистих даних і повідомив бухгалтерії недостовірні відомості про перебування в м. Харкові, де проходив навчання в медичній академії післядипломної освіти з 1 до 30 листопада 2016 року.
Введена в оману працівниця бухгалтерії заповнила авансовий звіт, і не знаючи про те, що з 8 листопада 2016 року протягом 7 діб засуджений перебував за кордоном, внесла у звіт дані та списала кошти за проживання в гуртожитку, курси та добові на загальну суму 1399 грн. Підписавши авансовий звіт, лікар підтвердив зазначену інформацію. Таким чином, він підробив авансовий документ і використав його.
Місцевий суд засудив чоловіка за частиною 1 статті 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн, за частиною 4 статті 358 КК – до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. На підставі частини 1 статті 70 КК суд призначив йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн і на підставі частини 5 статті 74 КК звільнив від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі, касатор, зокрема стверджував, що вказаний авансовий звіт не відповідає критеріям офіційного документа, визначеним у примітці до статті 358 КК.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС зазначили, що згідно із частиною 1 статті 358 КК предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.
Відповідно до примітки до статей 357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.
Отже, обов'язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції.
ВС наголосив, що авансовий звіт, про який йдеться у цій справі, є документом, який особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, звіт про використання коштів, виданих на відрядження, не містить ознак документа, передбаченого статтею 358 КК.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції, а кримінальне провадження закрив.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може оригінал електронного документа існувати на різних носіях.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
