27 квітня Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «Авці проти Туреччини» (CASE OF AVCI v. TURKEY). Заявник зазначав, що його притягнення до відповідальності і засудження до ув’язнення було неправомірним, адже було засноване лише на одному-єдиному слові, яке він використав щодо керівника організації, визнаної у Туреччині терористичною.
Обставини справи
Заявник свого часу був очільником одного з місцевих осередків турецької партії «За демократичне суспільство». У 2006-2007 роках щодо нього було відкрито два провадження, пов’язані з його висловами щодо терористичних організацій. Спершу у травні 2006-го було відкрито провадження щодо того, що заявник нібито прославляв терористичну організацію. Розгляд цієї справи загалом затягнувся на 11 років, і у 2017 році – вже під час повторного розгляду – його визнали невинним у цьому злочині.
Разом із тим, у грудні 2006 року заявник виступав на пресконференції, під час якої згадував про ув’язненого лідера Робітничої партії Курдистану. У промові щодо нього заявник використав слово «sayın», що означає «шановний/поважний». Через це щодо заявника відкрили кримінальне провадження за прославляння злочинця. У підсумку, за цим обвинуваченням заявника визнали винним і призначили покарання у вигляді позбавлення волі на 5 місяців. Проте у 2012 році набув чинності новий закон, за яким заявника звільнили від відбування покарання.
Чоловік звернувся до Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що цей вирок і призначення ув’язнення становило порушення його права на свободу вираження поглядів, що гарантована статтею 10 Конвенції.
Рішення ЄСПЛ
«Авці проти Туреччини» була вже далеко не першою справою, в якій йшлося про засудження людей за подібні заяви, що стосувалися дражливих для Туреччини тем. Для того, щоб виявити наявність чи відсутність порушення прав у таких справах, Судові належало перевірити три складові:
- Чи було втручання у право на свободу вираження поглядів законним;
- Чи переслідувало воно легітимну мету;
- Чи було необхідним у демократичному суспільстві.
Найочевиднішим є перший пункт – відповідне покарання було передбачене у законодавстві Туреччини, тож втручання було законним. Що ж до легітимності, то у справі «ÖNER AND TÜRK v. TURKEY» ЄСПЛ зазначив, що подібне втручання загалом можна обґрунтувати легітимною метою захисту національної безпеки від терористичної загрози.
Відповідність дій турецького уряду останньому пункту Суд поставив під сумнів. Так, відповідні заяви жодним чином не закликали до участі у терористичних актах чи діяльності подібних організацій, повстання та не заохочувало до насильства. Дійсно, навряд чи можна сказати, що називання будь-кого «шановним» становить будь-яку загрозу національній безпеці країни. Відповідно, таке втручання не було необхідним у демократичному суспільстві і не відповідало визначенню до правомірного втручання відповідно до статті 10 Конвенції.
В якості компенсації заявник просив ЄСПЛ зобов’язати Туреччину виплатити йому 5500 євро. Проте такий розмір компенсації нематеріальної шкоди Суд сприйняв як завеликий, тож призначив компенсацію у розмірі 2000 євро.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ постановив рішення щодо того, за яких умов засідання апеляційного суду без сторони захисту є неприйнятним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
