Верховна Рада має намір у першому читанні розглянути урядовий законопроект № 4428 від 26.11.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань міжнародного судового співробітництва».
Проект Закону складається з двох розділів.
У розділі І проекту пропонується доповнити Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України положеннями, які стосуються:
- порядку надсилання судових викликів, повідомлень, а також судових рішень особам, які мають місце проживання або перебування за кордоном;
- порядку вручення документів, отримання доказів чи виконання окремих процесуальних дій відносно учасників справи, які користуються судовим імунітетом;
- звільнення документів, отриманих судом від компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, від вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля.
Проектом Закону також пропонується доповнити ГПК України, ЦПК України та КАС України положеннями, що стосуються форми і змісту судового доручення, а також виконання в Україні судових доручень іноземних судів.
Так, статтю 369 ГПК України, статтю 500 ЦПК України та статтю 87 КАС України пропонується доповнити додатковою підставою для відмови у виконанні судового доручення іноземного суду у разі, якщо його виконання є несумісним з основами правопорядку (публічним порядком).
Також ці статті пропонується доповнити новими частинами щодо узгодження з компетентним органом іноземної держави порядку покриття додаткових витрат, що виникають при виконанні судових доручень іноземних судів, що надходять на підставі міжнародних договорів України.
У статті 471 ЦПК України пропонується встановити презумпцію наявності принципу взаємності у разі, якщо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, залежить від взаємності.
У статтях 469 та 473 ЦПК України пропонується передбачити можливість оскарження Міністерством юстиції України ухвал про відмову у задоволенні клопотань про визнання (або визнання та виконання) рішення іноземного суду з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України щодо підстав відмови у визнанні (або визнанні та виконанні) у випадках, коли клопотання подавалося через Міністерство юстиції України чи його територіальні органи.
Зміни до статті 22 та стаття 4971 ЦПК України спрямовані на імплементацію положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.
Зміни до статті 255 ЦПК України зумовлені необхідністю вирішення питання щодо провадження у справі, юрисдикція щодо якої була передана на підставі статті 22 ЦПК України і відповідно до статті 4971 ЦПК України.
Змінами до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» пропонується доповнити її положенням, яке передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, не визнаються та не тягнуть настання правових наслідків в Україні незалежно від їх легалізації чи проставлення апостиля, якщо їх зміст явно несумісний із основами правопорядку (публічним порядком) України.
ГНЕУ зазначило, що із змісту вказаного положення залишається незрозумілим, хто саме має право визнавати, що виданий документ є таким, що явно несумісний із основами правопорядку (публічним порядком) України, а Комітет з питань антикорупційної політики назвав цю норму декларативною.
До частини другої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» пропонується внести уточнення щодо того, що стягнуті з боржника кошти можуть зараховуватися на рахунок у банку або іншій фінансовій установі, які знаходяться в Україні або в іноземній державі.
Розділом ІІ проекту Закону визначається, що датою набрання чинності цим Законом є наступний день після його опублікування.
Раніше ми писали, що законопроект про додаткові підстави відповідальності суддів погоджено парламентським Комітетом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
