Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №520/7192/20.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій він просив скасувати постанову Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн по виконавчому провадженню від 18 жовтня 2018 року, винесену при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області №922/1052/18 від 05 вересня 2018 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виходячи зі змісту приписів Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» щодо термінів передачі у користування земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за договором оренди земельних ділянок і термінів виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою, є унеможливим виконання судового наказу Господарського суду Харківської області № 922/1052/18 від 05 вересня 2018 року у передбачений частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» строк - 10 робочих днів, який зазначено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 жовтня 2018 року. Тому 29 жовтня 2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, проте відповіді на вказану заяву не отримав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області від 22 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн та від 06 травня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн по виконавчому провадженню №57441191. В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із винесенням державним виконавцем постанови від 22 жовтня 2018 року у межах виконавчого провадження № 57441191 про стягнення виконавчого збору за примусове виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05 вересня 2018 року у справі №922/1052/18.
У касаційній скарзі позивач доводить, що судове рішення не було виконане ним з поважних причин, оскільки у передбачений частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII строк виконати це рішення фізично не можливо, а державний виконавець не вчинив жодних виконавчих дій на виконання судового рішення. З огляду на це, на думку скаржника, державний виконавець не мав підстав для стягнення виконавчого збору.
Як установлено судами попередніх інстанцій, наказ Господарського суду Харківської області у справі №922/1052/18, видано на виконання рішення немайнового характеру, а рішення Господарського суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у вказаній справі, яким зобов`язано АТ «А» забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Наказ Господарського суду Харківської області від 05 вересня 2018 року у справі №922/1052/18 прийнято державним виконавцем до виконання та 19 жовтня 2018 року відкрите відповідне виконавче провадження № 57441191. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у цьому провадженні державним виконавцем вчинялися дії, направлені на примусове виконання судового рішення.
ВС наголосив, наведене спростовує доводи скаржника про те, що державний виконавець не проводив жодних виконавчих дій на виконання судового рішення.
Крім того, аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
ВС зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Водночас за правилами частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII примусове виконання рішення немайнового характеру передбачає стягнення виконавчого збору у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Тож у такому випадку виконавчий збір є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника.
ВС відзначив, що умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев`ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З наведеного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
Верховний Суд звертає увагу, що за встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для висновку, що у межах спірних правовідносин існували визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.
Доводи скаржника стосовно наявних об`єктивних перешкод, які призвели до неможливості виконання ним судового рішення колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки наведені скаржником аргументи не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору у розумінні статті 27 Закону № 1404-VIII.
Верховний Суд залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли особу може бути визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube «Право ТВ», а також на нашу сторінку в Facebook та на Інстаграм, щоб бути в курсі найважливіших подій.
