Чинним законодавством встановлено обов’язковість загальної середньої освіти, однак не встановлено обов’язковості її здобуття лише у конкретному навчальному закладі.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №290/791/16-а.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивачі звернулись до суду з позовом до районної ради, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення районної ради «Про реорганізацію Товщанської ЗОШ І-ІІ ступенів" № 89 від 19.04.2016»
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі, касатор, зазначав, що рішення про реорганізацію школи не може прийматися без проведення консультацій з громадськістю та без врахування інтересів громади відповідного населеного пункту.
Висновок Верховного Суду
Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що серед підстав прийняття спірного рішення відповідача були:
- економічна складова, а саме: відповідно до аналізу начальника відділу освіти райдержадміністрації, на основі проведених співбесід за участі керівників шкіл з питань фінансування загальноосвітніх навчальних закладів у 2016 році, недостатність коштів на заробітну плату з нарахуваннями по Товщанській ЗОШ становила 244 242 грн., а фінансового ресурсу вистачило б для навчального закладу всього на 8,8 місяця;
- незаповненість школи: у Товщанській ЗОШ в 2015-2016 навчальному році навчалося лише 36 учнів, було всього 4 повні класи, а 4 і 8 клас взагалі відсутній.
Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено обставин, які б доводили, що внаслідок прийняття рішення право учнів Товщанської ЗОШ було обмежено. Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством встановлено обов`язковість загальної середньої освіти, однак не встановлено обов`язковості її здобуття лише у конкретному навчальному закладі.
Стосовно доводу відповідача про те, що реорганізація школи не може проводитися без консультацій та без врахування інтересів громади відповідного населеного пункту, колегія суддів зазначає таке.
Редакція статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту», яка діяла до 01.01.2015, передбачала, що реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, заснованих на комунальній формі власності, допускаються лише за згодою територіальних громад. Проте, на час виникнення спірних правовідносин зазначена норма права втратила чинність.
Також, проект спірного рішення ради було оприлюднено на офіційному сайті відповідача за 20 робочих днів до його прийняття (відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації) і зацікавлені особи мали змогу висловити думку з приводу зазначеного рішення.
Суди обох інстанцій зазначили, що у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 № 44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, йдеться про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Це означає, що у випадку будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дітей, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритет повинен надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
В цьому випадку, на переконання колегії суддів, реорганізація Товщанської ЗОШ сприятиме забезпеченню інтересів дітей.
Як зазначає відповідач у запереченнях на касаційну скаргу, ціль спірного рішення - отримання освіти дітьми в укомплектованих повноцінних класах та переведення дітей в кращі умови навчання для підвищення якості середньої освіти. Колегія суддів не вбачає підстав ставити зазначене твердження під сумнів. Незгода окремих жителів громади з таким рішенням не може свідчити про його незаконність.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підставі для задоволення позову.
Раніше «Судова-юридична газета» писала коли відмова у задоволенні запиту на публічну інформацію є неправомірною: ТОП рішень ВС.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
