Велика Палата Верховного Суду по справі № 826/16464/13-а винесла додаткову постанову, якою постановила стягнути з Конституційного Суду України на користь позивача недоплачену суму вихідної допомоги в розмірі 426 640,50 грн (чотириста двадцять шість тисяч шістсот сорок гривень 50 копійок) без утримання податку на доходи фізичних осіб.
(Одразу зазначимо, що йдеться про стягнення в межах конкретної справи).
Додаткова Постанова ВП ВС мотивована таким.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 146 постанови від 23 червня 2021 року послалася на частину третю статті 43 Закону № 2862-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Водночас на час виникнення спірних правовідносин був чинним Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», який установлював ставку податку в розмірі 15 відсотків від об`єкта оподаткування.
На теперішній час відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).
Якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи вихідну допомогу, то ця юридична особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Однак чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено виплату вихідної допомоги без сплати податку (частина третя статті 43 Закону № 2862-XII).
Оскільки Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовну вимогу про стягнення з КСУ на користь позивача недоплаченої суми вихідної допомоги, передбаченої частиною третьою статті 43 Закону № 2862-XII, у резолютивній частині постанови від 23 червня 2021 року не визначила способу виконання судового рішення в цій частині позовних вимог, то заява позивача підлягає задоволенню шляхом прийняття додаткової постанови, де визначається, що стягнення з КСУ на користь позивача недоплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 426 640,50 грн здійснюється без утримання податку на доходи фізичних осіб.
Обставини справи
Позивач з 1996 р. працював суддею, секретарем Колегії суддів Конституційного Суду України. Рішенням З'їзду суддів України від 3 листопада 2005 року звільнений з посади у відставку у зв'язку з закінченням строку повноважень.
На підставі розпорядження в.о. Голови Конституційного Суду України з позивачем проведені розрахунки при звільненні з роботи.
Проте позивач вважав, що заробітна плата, надбавка довічного грошового утримання, матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога виплачені у розмірі меншому, ніж визначений законом, чим йому завдано матеріальної шкоди.
Тому він звернувся до суду.
У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до КСУ, у якому з урахуванням неодноразових змін і уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача:
- заробітну плату в сумі 120 581,55 грн;
- відпускні в розмірі 1 153,68 грн;
- допомогу до відпустки в розмірі посадового окладу - 2 680 грн;
- матеріальну допомогу в розмірі 44 972,25 грн;
- компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10 005,30 грн;
- щомісячне довічне грошове утримання без стягнення податку з доходів фізичних осіб у сумі 173 736,06 грн;
- вихідну допомогу в розмірі 881 898,60 грн;
- судові витрати в розмірі 18 167,37 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 травня 2018 року позов задовольнив повністю: стягнув з КСУ на користь позивача заробітну плату в розмірі 120 581,55 грн, відпускні в розмірі 1 153,68 грн, допомогу до відпустки в розмірі 2 680 грн, матеріальну допомогу в розмірі 44 972,25 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10 005,30 грн, щомісячне довічне грошове утримання без стягнення податку з доходів фізичних осіб в розмірі 173 736,06 грн, вихідну допомогу в розмірі 881 898,60 грн. Суд також стягнув на користь позивача за рахунок КСУ судові витрати в розмірі 18 167,37 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2018 року задовольнив апеляційну скаргу КСУ, а рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 червня 2021 року касаційну скаргу позивача задовольнила частково.
Скасувала постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року.
Скасувала рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року в частині задоволення позову про стягнення з КСУ на його користь заробітної плати за період з 1 червня по 3 листопада 2005 року в розмірі 106 005,08 грн, відпускних в розмірі 1 153,68 грн, допомоги до відпустки в розмірі 2 680 грн, матеріальної допомоги в розмірі 44 972,25 грн, компенсації за невикористану відпустку в розмірі 10 005,30 грн, щомісячного довічного грошового утримання без стягнення податку з доходів фізичних осіб в розмірі 173 736,06 грн, вихідної допомоги в розмірі 881 898,60 грн.
Ухвалила в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнила частково: стягнула з КСУ на користь позивача недоплачені суми: заробітної плати за період з 1 червня по 3 листопада 2005 року в розмірі 50 314,49 грн, відпускних в розмірі 329,04 грн, допомоги до відпустки в розмірі 2 525 грн, матеріальної допомоги в розмірі 20 579,69 грн, компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 390,40 грн, щомісячного довічного грошового утримання без стягнення податку з доходів фізичних осіб в розмірі 89 822,64 грн, вихідної допомоги в розмірі 426 640,50 грн.
22 жовтня 2021 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Підставою для звернення стало те, що Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовну вимогу про стягнення з КСУ на користь позивача вихідної допомоги, передбаченої частиною третьою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», у резолютивній частині постанови від 23 червня 2021 року не ухвалила рішення щодо стягнення цієї допомоги без сплати податку на доходи фізичних осіб.
Також ВП ВС визначила юрисдикцію у спорах про оскарження рішень ВККС у справах про доступ до публічної інформації.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
