Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів рекомендував Верховній Раді схвалити у другому читанні законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення пенсійного законодавства (р. № 4668). Також депутати внесли правки в порівняльну табличку, яка стосується дати набуття чинності через те, що Верховна Рада його досі не розглянула.
Проектом акта пропонується:
- визначити дату щорічної індексації пенсій – 1 березня;
- здійснювати щорічну індексацію пенсій військовослужбовцям, державним службовцям та іншим категоріям пенсіонерів на загальних умовах;
- призначати достроково пенсії:
- за віком за півтора роки до досягнення пенсійного віку особам, трудовий договір з якими розірвано у зв’язку зі змінами в організації виробництва та за інших умов;
- матерям (батькам) дітей, хворих на тяжке, рідкісне захворювання, яким не встановлено інвалідність;
- жінкам, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, – після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
У Головному юридичному управлінні (ГЮУ) відзначили, що при підготовці проекту до ІІ читання враховано правку щодо передбачення в Законі «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» положення про те, що мінімальні розміри пенсій, починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення. Проте, на думку експертів, таке положення не узгоджується із статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції проекту), згідно з якою такий же механізм індексації пенсій, у тому числі встановлених у мінімальних розмірах, застосовується лише у разі, якщо пенсії, призначені «військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно в році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися».
Експерти вказали, що норма, якою передбачено відновити право на достроковий вихід на пенсію для осіб, трудовий договір з якими розірвано не більше ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, а також у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я, за умови, що вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, тобто не менш ніж 30 років для жінок і 35 років для чоловіків.
Проте встановлення при визначенні права на таку пенсію вимоги щодо наявності «не менш ніж 30 років страхового стажу для жінок і 35 років для чоловіків», на думку ГЮУ, допускає множинне тлумачення цього положення та різне його правозастосування, оскільки не зрозумілим є вік, за півтора року до досягнення якого особа може вийти на дострокову пенсію. Це обумовлено тим, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в залежності від наявного страхового стажу, передбачено різний вік виходу на пенсію: 60 років, 63 роки і 65 років. При цьому з 2018 року передбачено поступове підвищення страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію у 60 років.
При цьому експерти вказали, що реалізація положень проекту, у разі прийняття як закону, потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету.
Також депутати рекомендували парламенту схвалити у другому читанні проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників (р. № 5266).
Ним пропонується:
- передбачити можливість укладення колективного договору фізичними особами, які використовують найману працю, поширення дії положень галузевої угоди на всіх роботодавців галузі;
- встановити обов'язок роботодавця ознайомлювати працівника не тільки до початку його роботи, а і в подальшому, з текстом укладеного колективного договору, змінами і доповненнями до нього (в тижневий строк), обов'язок сторін договору забезпечити безперешкодний доступ до його тексту, можливість копіювання;
- встановити обов'язок сторін колективної угоди інформувати про укладення та внесення до неї змін безпосередньо заінтересованих у цьому суб'єктів;
- встановити строк дії умов колективного договору не менше року у разі реорганізації, зміни власника юридичної особи, відокремленого структурного підрозділу юридичної особи;
- встановити зобов'язання для роботодавців надавати повідомлення щодо запланованого масового звільнення профспілковому представнику тощо.
Крім цього, у чинне законодавство включаються норми, зокрема щодо недопущення дискримінації в оголошеннях із працевлаштування, а також надання права особам, що зазнали дискримінації, звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Буде заборонено в рекламі про вакансії висувати вимоги за дискримінуючими ознаками: раси, кольору шкіри, статі, стану здоров’я та багатьма іншими. Забороняється також в оголошеннях про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі.
Штраф за це буде накладати Держпраці.
Згідно із законопроектом, не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені КЗпП та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.
Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, громадських об’єднань, релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб можуть встановлюватися переваги для їхніх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі у разі звільнення.
Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
Ініціаторів законопроекту не влаштовує, що участь фізичної особи, яка використовує найману працю, в колективно-договірному регулюванні трудових відносин законодавством не передбачена.
Натомість на це мають право лише юридичні особи.
Внаслідок цього працівники роботодавця-фізичної особи не можуть реалізувати встановлене міжнародними нормами право на укладання колективних договорів.
Також у пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що окремим проектом акта пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою встановлення штрафних санкцій за ненадання працівнику інформації про колективний договір, внесення до нього змін і доповнень.
Крім того, чинне законодавство у сфері праці та зайнятості потребує узгодження з нормами Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», зокрема, у частині надання права особам, які зазнали дискримінації у сфері праці, звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, а також щодо недопущення дискримінації в оголошеннях із працевлаштування.
У Головному науково-експертному управлінні (ГНЕУ) звернули увагу, що проектом вносяться зміни до визначення поняття масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця (ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення»). Зокрема, масовим визначатимуться також вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 301 до 1000, а також вивільнення 3 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 1001 і більше.
На думку експертів, запропонований алгоритм визначення потребує додаткового обговорення та доопрацювання, оскільки передбачає різні підходи (як у відсотках, так і у абсолютних числах до кількості працюючих), що порушує принцип рівності.
Також члени комітету рекомендували схвалити за основу проект про внесення змін до деяких законів України щодо надання статусу учасників бойових дій та соціальних гарантій медичним працівникам, які безпосередньо залучалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (р. № 6153, н.д. Василевська-Смаглюк О., Третьякова Г. та інші).
У пояснювальній записці автори пишуть, що з 2016 року цивільні медики в районах проведення антитерористичної операції (АТО), а згодом операції об'єднаних сил (ООС) виконували завдання з надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, які проживають чи проходять військову службу в районах проведення зазначених операцій, при цьому статус учасників бойових дій не можуть отримати.
Законопроектом пропонується зазначити, що цивільні медичні працівники, залучені до проведення АТО/ООС, є категорією громадян, які мають право на надання їм статусу учасників бойових дій. Крім того, законопроект передбачає внесення відповідних змін до законів України, які регулюють надання соціальних пільг учасникам бойових дій, з метою узгодження їх положень з нормами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, у законопроекті прописано, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань, професіонали та фахівці згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників «Охорона здоров'я», затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, які брали безпосередню участь в забезпеченні проведення АТО, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, або у вжитті заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Росії у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій є клопотання про надання статусу медичного працівника, який безпосередньо залучався для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в АТО, або письмові свідчення не менш як трьох свідків, які спільно з такою особою брали участь в АТО та/або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.
Документами, що підтверджують участь особи в АТО, є:
а) копія наказу (витягу з наказу) Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції;
б) копія наказу (витягу з наказу) Генерального штабу Збройних Сил України про залучення особи до забезпечення національної безпеки і оборони.
При цьому між народними обранцями виникла справжня перепалка. Зокрема, частина депутатів пропонувала не схвалювати проект, а окремо визначити дану категорію, аби не було зловживань.
Депутати вирішили відкласти розгляд законопроектів:
- про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пільг з оплати проїзду та деяких інших пільг (р. № 5651, Кабінет Міністрів України)
- про внесення змін до деяких законів України щодо пільг з проїзду та деяких інших пільг (р. № 5651-1, н.д. Королевська Н. та інші)
- про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пільг з оплати проїзду та деяких інших пільг (р. № 5651-2, н.д. Устінова О. та інші)
- про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пільг з оплати проїзду та деяких інших пільг (р. № 5651-3, н.д. Тимошенко Ю., Цимбалюк М.).
Також комітет рекомендував парламенту відхилити законопроекти: про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо зменшення пенсійного віку та страхового стажу як умов призначення пенсії за віком та відновлення розміру коефіцієнту страхового стажу 1,35 (р. № 3052 доопрацьований, н.д. Королевська Н. та інші); про внесення змін до деяких законів України щодо дострокового виходу на пенсію (р. № 3053 доопрацьований, н.д. Королевська Н. та інші); про внесення змін до деяких законів України щодо поліпшення умов призначення пенсій (р. № 3054 доопрацьований, н.д. Королевська Н. та інші).
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Кабмін оприлюднив нову редакцію Правил водопостачання.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
