Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/15771/19.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.
Позивач зазначає, що відповідач рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки не виконує, аліменти не сплачує, у зв`язку з чим дитина повністю перебуває на її утриманні, вона самостійно оплачує освітні послуги, а також додаткові витрати, пов`язані з розвитком її інтелектуальних здібностей. Також він не бере участі у вихованні дитини та розвитку її здібностей, не цікавиться станом її здоров`я.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Так, ВС вказав, що вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналіз змісту постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, при вирішенні питання про стягнення додаткових витрат на дитину судом апеляційної інстанції було неправильно визначено правову природу витрат, щодо яких заявлено позовні вимоги, та не було досліджено всі істотні обставини, передбачені статтею 185 СК України, з урахуванням яких визначається участь матері, батька у додаткових витратах на дитину.
Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, ВС зазначив, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Також, ВС зазначив, що згідно із статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, (далі - Європейська конвенція) дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.
У статті 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
ВС наголосив, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Так, на час розгляду справи в суді першої інстанції дитині було 16 років. У матеріалах справи міститься заява її, відповідно до якої вона не заперечує про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неї. Проте всупереч вимогам статті 171 СК України і частини четвертої статті 265 ЦПК України суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині рішення оцінку цієї заяви. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.
Враховуючи обставини справи Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про поділ майна подружжя: ВС роз’яснив, що необхідно встановлювати.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
