Госпітальні округи будуть поділені на кластери, а комунальні та державні заклади охорони здоров'я зможуть самостійно встановлювати плату за послуги з медичного обслуговування населення. Про це йдеться у законопроекті № 6306 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги», який до парламенту внесли «Cлуги народу» на чолі з головою комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайлом Радуцьким. Його парламент схвалив у першому читанні.
У пояснювальній записці зазначено, що проект Закону розроблений з метою підвищення ефективності діяльності Національної служби здоров’я України (НСЗУ) як єдиного державного закупівельника медичних послуг у її взаємодії із надавачами медичних послуг щодо реалізації державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення України.
У законопроекті пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про захист персональних даних», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» тощо.
У проекті зазначено, що мінімальний розмір оплати праці медичних та фармацевтичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я буде визначатися Кабінетом Міністрів України, у тому числі із дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.
Запропоновано так визначити госпітальний округ: (ГО) – територія, в межах якої забезпечено надання якісної, комплексної, безперервної і орієнтованої на пацієнтів медичної допомоги шляхом організації спроможної мережі закладів охорони здоров'я. Пропонується, аби ГО поділявся на госпітальні кластери, в межах яких має бути організовано комплексний доступ населення до стаціонарної медичної допомоги.
Межі ГО та госпітальних кластерів, порядок їх утворення та функціонування, а також порядок визначення кластерних, надкластерних та інших видів закладів охорони здоров’я, що входять до мережі закладів охорони здоров’я госпітального округу, має визначатися Кабінетом Міністрів України.
У Головному науково-експертному управлінні (ГНЕУ) звернули увагу, що запропонований підхід за відсутності чітких критеріїв, за якими уряду прийматиме із зазначених питань рішення, створює ризики погіршення рівня доступності медичного обслуговування населення.
Крім того, пропонується вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу та третинну (спеціалізовану) медичну допомогу замінити спеціалізованою медичною допомогою, як такою, що «надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів, в тому числі із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання спеціалізованої медичної допомоги з іншої спеціалізації. На думку ГНЕУ, для прийняття більш виваженого рішення щодо доцільності впровадження зазначених новел варто було б навести аналіз практики застосування відповідних чинних норм Основ та аргументи, які б засвідчували необхідність відповідних змін.
Серед цікавого також передбачено, що заклади охорони здоров’я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється самими закладами охорони здоров’я. В ГНЕУ вказали, що чинна редакція норми передбачає, що «заклади охорони здоров’я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Заклади охорони здоров’я встановлюють плату за послуги з медичного обслуговування, що надаються поза договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з головними розпорядниками бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом». На думку експертів, такий підхід законодавця створює ризики значної комерціалізації медичної допомоги.
Також Радуцький пропонує виключити норму, яка передбачає, що нормативи навантаження лікуючих лікарів затверджуються Міністерством охорони здоров'я. Проте ні текст проекту, ні супровідні документи до нього не містять обґрунтування зазначеної пропозиції, що ускладнює оцінку її регулятивного впливу.
Разом з тим, відповідно до Методичних рекомендацій визначення нормативів навантаження на медичних працівників (лікарів) у закладах охорони здоров'я, які надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу (затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.03.2013 № 249), визначення норм навантаження/обслуговування (кількості пацієнтів, які лікар повинен обслуговувати в заданих організаційно-технічних умовах) та норм чисельності (кількості лікарів, що виконують певний обсяг робіт за встановлений період часу в заданих організаційно-технічних умовах), необхідне для нормування праці та визначення необхідної чисельності медичних працівників (лікарів) у закладах.
Враховуючи те, що законопроектом не передбачається інший правовий механізм визначення необхідної чисельності лікарів, на думку ГНЕУ зазначена пропозиція може створювати ризики скорочення таких працівників.
В ГНЕУ вказали, що вбачається безпідставною пропозиція проекту виключити з тексту ст. 64 Основ положення, згідно з яким матері або іншим членам сім'ї дітей віком до шести років, а також тяжкохворих дітей старшого віку, які потребують за висновком лікарів материнського догляду, надається можливість перебувати з дитиною в закладі охорони здоров'я із забезпеченням безплатного харчування і умов для проживання та виплатою допомоги по соціальному страхуванню у встановленому порядку.
Окрім того, експерти застерегли щодо залучення до робіт здобувачів вищої освіти та інтернів, оскільки такі особи не мають ні належної медичної кваліфікації, ні відповідного досвіду і не можуть нести відповідальності за надання якісної медичної допомоги. Крім того, існує ризик, що з огляду на необхідність одержання диплому лікаря вони можуть бути змушені погоджуватися на залучення до виконання роботи всупереч Конституції.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Радуцький пропонує виплачувати лікарям приватних лікарень страхові виплати у разі встановлення втрати здоров’я чи смерті через коронавірус.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
