Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 314/2926/17, в якій акцентував увагу щодо наявності в діях працівників правоохоронного органу, які проводили оперативні заходи, ознаки провокації.
Обставини справи
Органом досудового розслідування чоловік обвинувачувався в тому, що у денний час доби, маючи умисел на незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту у великих розмірах, діючи умисно, повторно, знаходячись за місцем свого мешкання шляхом зриву частин рослини коноплі, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», вагою не менше ніж 844,923 г, що є великим розміром, після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, переніс його до будинку, розташованого на території вказаного домоволодіння, де висушив, подрібнив та зберігав вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб.
Вироком місцевого суду його:
- визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України (за епізодом від 15 червня 2017 року) та виправдано
- засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України (за епізодом від 26 грудня 2016 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
- На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок Вільнянського районного суду Запорізької області в частині його засудження за ч. 2 ст. 309 КК України (за епізодом від 26 грудня 2016 року) скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
В касаційній скарзі, прокурор, зокрема, не погоджується з висновком апеляційного суду щодо обґрунтованості виправдання судом першої інстанції за інкримінованими йому ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України (епізод від 15 червня 2017 року) через недопустимість доказів, отриманих внаслідок провокації з боку органів досудового розслідування. Зокрема вказує, що створення умов в обстановці максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів особи, чітко передбачено законодавством та не є провокацією з боку працівників правоохоронних органів. При цьому звертає увагу, що згідно з поясненнями свідка, він діяв за власною волею та власним бажанням, його ніхто не вмовляв та не переконував купувати марихуану, яка у подальшому ним була видана працівникам поліції.
Висновок Верховного Суду
З урахуванням практики ЄСПЛ та матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності в діях працівників правоохоронного органу, які проводили оперативні заходи, ознаки провокації.
Так, за змістом статей 246, 271 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
ВС також підкреслив, що у своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду сторона захисту заперечувала вчинення особою інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, вказуючи, в тому числі, на провокацію з боку органів досудового розслідування під час оперативних закупок.
З метою перевірки вказаних доводів місцевим судом було допитано свідка , який пояснив, що за пропозицією працівників поліції телефонував та просив дати йому покурити марихуану, після чого приходив до обвинуваченого та коли останній давав марихуану, нічого не кажучи, залишав 50 грн. Обвинувачений підтвердив, що ініціатива виходила саме від свідка, оскільки той казав, що йому погано, та прийде за марихуаною. До того ж, на момент початку проведення оперативної закупки у правоохоронних органів не було об`єктивних та достовірних даних про те, що обвинувачений вже вчиняє або готується вчинити кримінальне правопорушення.
Разом із тим під час судового розгляду, незважаючи на наявність обов`язку доказування, жодних доказів на спростування доводів сторони захисту щодо провокації злочину прокурором не надано, а касаційна скарга сторони обвинувачення не містить достатніх доводів про необґрунтованість зазначених висновків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що чоловік не вчинив би вищезазначені кримінальні правопорушення без втручання агента (покупця).
Раніше «Судово-юридична газета» писала які наслідки порушення умов кредитного договору.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
