На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому, у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 504/1126/19.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач просив суд розірвати шлюб, укладений між ним і відповідачем, поділити спільне майно подружжя та визнати за кожним право власності на 1/2 частину квартири.
Рішенням суду першої інстанції залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за час перебування сторін у шлюбі й за спільні кошти була придбана спірна квартира, а тому вона є предметом спільної сумісної власності подружжя. Протилежного відповідач не довела.
Суди відхилили посилання відповідачки про те, що спірну квартиру було придбано за її особисті кошти, оскільки такі не підтверджені належними доказами.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
ВС підкреслив, що частиною шостою статті 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою праватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
ВС зазначив, що положення цієї норми стосується випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України.
Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України.
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому, у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
Так, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу, а тому є спільним майном подружжя. У справі, яка переглядається, відповідач не спростувала презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, тоді як тягар доказування покладається саме на неї.
Також правильними є висновки апеляційного суду і про те, що у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року у справі№ 523/2685/19 про розірвання шлюбу не встановлено, з якого часу сторони припинили фактичні шлюбні відносини, а тому відповідач повинна була довести зазначену обставину у загальному порядку відповідно до засад диспозитивності й змагальності цивільного процесу. Натомість відповідач не надала належних і допустимих доказів, які вказують на те, що шлюбні відносини з позивачем були припинені на початку 2017 року.
Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про оскарження постанов про накладення штрафу Держпраці: Позиція Верховного Суду.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій
